Свято Музики у Львові 21 червня 2014

Свято музики у Львові, але я почну здалеку - з Рівного (бо я з Рівного).
От - вокзал.

Ну далі нецікаво, а потім я дочекалася Ритославу й ми приїхали на свято музики в день сонцестояння аби сонцеслухати/сонцеспівати/сонцетанцювати.

Прогулюючись містом, зустріли Віку Власюк і Сашу Хомича (із Яскраво) і ще з ними дівчинку одну. Дивно (хоча ні) так, своїх же людей бачити випадково в інших містах...
Спершу й не відчувалось ніякого свята, але потім ми ішли в "Дзиґу" і там поблизу дві дівчинки дуже гарно співали пісні на не_нашій мові, одна з композицій навіть така кантрі-кантрі) І вже нарешті було щось всередині... нібито відчуття музики.
В "Дзизі" почекали Віку і Васю й пішли слухати Tanya Tanya в Музеї Ідей. Мені сподобалась. Раніше чула лише кілька записів, то там не так відчувається, гарно воно чи ні. А от наживо вона прекрасна.

Зустріла там і Богдану Неборак (та це вже якась традиція: на мистецьких заходах в Києві/Львові завжди зустрічаю цю дівчину:), і Назарія Заноза.
Далі ми якось із Рітою побігли шукати "Поліграф" на вул. Лесі Українки, 45 і поки бігли-шукали-питали в людей задивились на українських письменників:

 Григорій Чубай

 Леся Українка

Марко Вовчок

та інші. Це - виставка "Видатні письменники України" від Форуму Видавців в межах проекту "Львів - місто літератури" ("літератури" ледь не написала з великої букви:) люблю її).

Продовжимо про свято музики.

DRUMТИАТР почались. Ось вони такі були. В зелені:

Загалом, виступ нічим так особливо не відрізнявся від всіх попередніх, де я була (а чи мав би відрізнятись?), але, все одно, було добре сидіти, заклавши ноги на сусідній стілець (а так хотілось на стіл...), слухати і подумки підспівувати, а потім - підспівувати неподумки. І вітер такий в обличчя впритул, і сонце світить лагідно, і добре-добре...
Нові вірші Іздрика із останньої збірки таки гарно лягають на музику (написала, ніби ви не знали. даруйте).
Людей було не дуже багато, але якраз достатньо. На диво - ніхто (крім одного хлопчини) не танцював під сценов (зате, стільки зелені навколо. Я вже вдруге про зелень згадала?)
З композицій набір звичний, але вже видно, що хлопці відходять трохи від ранішньої творчості. Не було ні "Че Гевари", ні "Кролікам - свабоду...", ні "Тут Драмтиатр". Може то, звісно, обмеженість в часі, але отак.
Натомість можна виокремити явні нові хіти - "РИМУРИМ", яка просто таки викликає істєріку у слухачів і вони всі смикаються на тих стільцях, заздрячи Семенчуку, який скаче собі й не комплексує; "Де ти літаєш" - пісня "про любов, мабуть".
Приємним подарунком був уривок із "Індії" пана Андруховича. Юрій Іздрик дуже гарно то виконав (ще й з пам'яті, якщо я не переплутала нічого). Я в захваті була від того, чесно кажучи.
Навіть хочу зараз зацитувати (копіюючи з якогось сайту) останні рядки:

...І ти, над земною 
поверхнею піднятий все-таки, над площиною, 
і вже не вернешся, хоч кров’ю зійди, хоч згори! 
Тобі залишається рівно світити згори. (Ю.А.)

Наостанок "Падружка Забужко", бо без неї ніяк.

А ще зустріла Олю Мацо - вона фотографувала Іздрика і Семенчука:)

Так і дослухали Драмтиатр і пішли знову в Музей Ідей, аби пострибати під Гич Оркестр . Ну, як пішли... ми дуже хотіли встигнути й вирішили з Ритославою пробігтися музичними вулицями Львова. Було дуже весело:)

Таки прибігли, знайшлась Катруся і Кото, але я вельми захопилась слуханням Гичів, що аж всіх загубила і просто насолоджувалась чудовою музикою. Хотілось танцювати. І танцювалось. Я ще не можу зрозуміти тих, кому це не подобається, але кожному своє ж. 

Не знаю, чи були "Жуки" (бо ми, все ж,  не на початок прийшли), але решту улюблених пісень вони таки грали. О, ще не певна, чи "Магнолії" співались. Головне - я почула "Любіть Україну" і "Тінь, день, сум" - дві мої найлуччішіші:)

Гарні люди їх слухають, я вам скажу. Ну просто всі на одній хвилі і всі розуміють, куди і чому прийшли.

А людей було багато! І вуса Мар'яна підкручені:)

Після виступу ми знову знайшли Віку й Сашка, які ділились гарними враженнями, а я з того тішилась і казала Хомичу "Ну правда ж, привезеш Гич Оркестр у Рівне, правда?". А він лиш повторював, які вони круті (вперше наживо слухав, що з нього взяти...).

Так от - далі ми поперли на Високий замок, бо там мали бути якісь барабанщики. Але перед тим зрозуміли, що в "Дзизі" якийсь чи то джем-сейшн, чи що, з учасниками Шоколаду, але вже всі місця заброньовані. Та й пішли на замок.

А там насправді нічого дуже кльового. Нам так здалось. Тому ми просто з'їли мамин пиріг і Вікин банан і повернулись вниз.

Було багато смішного в наших розмовах, поки ми ішли, але всього ж не згадаєш, аби з вами поділитись та й не усім поділишся, бо з контексту вирвано буде. Смішно було, як Саша хотів подивитись футбол і підбігав до "Челентано" аби глянути рахунок і дуже дивувався з того, що Німеччина програє (так я дізналась, що країни Європи ніколи не вигравали Чемпіонат світу, якщо він проходив десь в Латинській Америці).

Коротше, прийшов час розділятись і ми знову зустріли Катрусю, попрощались із рівнянами і пішли в гості до Молі, де трішки перепочили й пішли спати. Ще довго сміялися із потішної людини і таки повкладались.

А тепер я вдома.

дякую за увагу

всеееее)