Мистецький фестиваль "Ї" 2019
Минув уже майже місяць після тернопільського мистецького фестивалю "Ї". Я там була, але все одно хочу ще раз собі про це нагадати, а принагідно - і вам трішки розповісти найголовніше (або просто те, що встигла охопити своїм коротким там перебуванням).
І ось, що це:
1. Павло Коробчук! А точніше - його новий роман "Ключові клапани" (після 7-річної романної перерви). На презентації ми були в книгарні "Є". Павло розказував про чотирьох персонажів своєї книги, про те, як вони відображають покоління тих, хто пережив дві революції у своїй країні та початок війни. Про звички цих персонажів та циклічність історії загалом. Також прочитав досить цікавий уривок зі зверненням президента чи то Кучми, чи то Кравчука...
Було цікаво. Я хочу прочитати цей роман найближчим часом. Крім того Павлові задавали різні питання і одне з них було передбачуване, але відповідь все одно цікаво було почути: чим відрізняється поет-Коробчук від романіста-Коробчука. Звісно, каже, - важко відокремлюватися, але поезія - це політ фантазії, потік і натхнення. А от проза - це вже складніше. Це - дисципліна і системність. Як тільки візьметься знову за поезію - так вже і шукайте того Коробчука десь в караоке-барах і на вечірках) Це може і жарти, а може і ні.
2. Юрій Андрухович та Олександр Бойченко! Були ми на зустрічі з нагоди виходу книги "Ворохтаріум". Просто таки з Ворохти, де перебували письменники на час виникнення цієї книжки. На початок ми не встигли, тому слухали вже й таке, що мало стосувалося книги, але цікаве про письменників. От наприклад, про те, що треба робити, аби бути чудовим модератором? Бойченко каже, що користується багато років однією порадою "Просто будь розуміним, дотепним і глибоким". І він таким завжди був і є. Отак от. А взагалі, я обожнюю Бойченка, в основному за те, що він дотепний і дуже розумний. І завжди глибокий у своїх текстах. Ось нещодавно вийшла його нова збірка колонок "Країна за Збручем". Найбільш актуальні колонки із журналу "Країна" та інтернет-порталу "Збруч". Тому і назва така.
Зараз у Бойченка перерва в написанні колонок. Каже, що почекає трохи, адже в нас новий президент. Бо, на прикладі часів Януковича, - можна було особливо не старатися, оскільки президент раз на тиждень та й видасть якусь нісенітницю. Про це і писав і людям подобалося читати. Але я думаю, він просто кокетує. Бойченко круто пише про все, не тільки про політику.
3. Вечір іронічної поезії від Ірванця, Бондара, Полежаки і Позаяка. Той момент, коли справді смішно. І це не стендап який-небудь, а поезія! Особливо цікаво було послухати Юрка Позаяка, бо я ніколи раніше не бачила поета вживу. Не підкачав. Такий крутий, як про нього і розповідали:) Ірванець хоч і прочитав все давно знайоме, але таке рідне. Тому щоразу тішусь із того. Андрія Бондара захотілось почитати трохи і самій. А Полежака як Полежака. Смішно.
4. Макс Кідрук. Він розказував, як завжди, про нову книгу, яка ще не вийшла і трішки позгадували не надто старі проекти (типу "ДНК", де багато письменників писали один роман в оповіданнях). Дозу цікавої науки від Кідрука всі отримали і тим були раді)
5. Тернопільський став. Біля якого можна не тільки прогулюватися, а ще й читати вголос вірші Іздрика:) або говорити і говорити про літературу.
6. Сергій Жадан з віршами. Тут навіть пояснювати не треба. Сергій Жадан - це завжди гарна ідея (хай то виступ чи просто книжка)
7. Мантри Керуака. Я розумію, що це музика не для всіх, але точно знаю, що для мене. Незбагненно як це у них виходить, але, слухаючи їх, я опиняюсь ніде і всюди одночасно. Ось так. І розумійте, як собі хочете.
8. Юрко Іздрик та Дмитро Лазуткін. Цікавий тандем вийшов звісно. Іздрик потішив дозою своїх "меланхолій" із нової збірки віршів. Лазуткін - новими і добрими старими поезіями. Не обійшлось без підколів одне одного та ліфчика, кинутого із балкону прямо на сцену поетам. Та найбільше мені сподобалося те, як Іздрик завершив свій виступ - прочитав "Літо. Лєна". Як колись)
9. Один в каное. Минулого року вони перестали мені подобатися, тому не дуже хотілось іти на їх виступ знову. Але вирішили зайти та й глянути) І добре зробили. Бо цього разу було так душевно і так гарно, що це хочеться зберегти собі у пам'яті.
10. Жадан і собаки. Слів не треба. Тільки драйв. Сергій Вікторович ходив по залу між людьми, ставав на стільці і таке інше. Було як завжди дуже класно) Нові пісні ми вже чули, тому була нагода ще повчити слова. Словом, чекаємо вже новий альбом.
На цьому для нас "Ї" завершився і ми поїхали додому.
Дуже хочеться, щоб тенденція розвитку літературних подій продовжувалась у всіх містах. Особливо у Рівному)
І ось, що це:
1. Павло Коробчук! А точніше - його новий роман "Ключові клапани" (після 7-річної романної перерви). На презентації ми були в книгарні "Є". Павло розказував про чотирьох персонажів своєї книги, про те, як вони відображають покоління тих, хто пережив дві революції у своїй країні та початок війни. Про звички цих персонажів та циклічність історії загалом. Також прочитав досить цікавий уривок зі зверненням президента чи то Кучми, чи то Кравчука...
Було цікаво. Я хочу прочитати цей роман найближчим часом. Крім того Павлові задавали різні питання і одне з них було передбачуване, але відповідь все одно цікаво було почути: чим відрізняється поет-Коробчук від романіста-Коробчука. Звісно, каже, - важко відокремлюватися, але поезія - це політ фантазії, потік і натхнення. А от проза - це вже складніше. Це - дисципліна і системність. Як тільки візьметься знову за поезію - так вже і шукайте того Коробчука десь в караоке-барах і на вечірках) Це може і жарти, а може і ні.
2. Юрій Андрухович та Олександр Бойченко! Були ми на зустрічі з нагоди виходу книги "Ворохтаріум". Просто таки з Ворохти, де перебували письменники на час виникнення цієї книжки. На початок ми не встигли, тому слухали вже й таке, що мало стосувалося книги, але цікаве про письменників. От наприклад, про те, що треба робити, аби бути чудовим модератором? Бойченко каже, що користується багато років однією порадою "Просто будь розуміним, дотепним і глибоким". І він таким завжди був і є. Отак от. А взагалі, я обожнюю Бойченка, в основному за те, що він дотепний і дуже розумний. І завжди глибокий у своїх текстах. Ось нещодавно вийшла його нова збірка колонок "Країна за Збручем". Найбільш актуальні колонки із журналу "Країна" та інтернет-порталу "Збруч". Тому і назва така.
Зараз у Бойченка перерва в написанні колонок. Каже, що почекає трохи, адже в нас новий президент. Бо, на прикладі часів Януковича, - можна було особливо не старатися, оскільки президент раз на тиждень та й видасть якусь нісенітницю. Про це і писав і людям подобалося читати. Але я думаю, він просто кокетує. Бойченко круто пише про все, не тільки про політику.
3. Вечір іронічної поезії від Ірванця, Бондара, Полежаки і Позаяка. Той момент, коли справді смішно. І це не стендап який-небудь, а поезія! Особливо цікаво було послухати Юрка Позаяка, бо я ніколи раніше не бачила поета вживу. Не підкачав. Такий крутий, як про нього і розповідали:) Ірванець хоч і прочитав все давно знайоме, але таке рідне. Тому щоразу тішусь із того. Андрія Бондара захотілось почитати трохи і самій. А Полежака як Полежака. Смішно.
4. Макс Кідрук. Він розказував, як завжди, про нову книгу, яка ще не вийшла і трішки позгадували не надто старі проекти (типу "ДНК", де багато письменників писали один роман в оповіданнях). Дозу цікавої науки від Кідрука всі отримали і тим були раді)
5. Тернопільський став. Біля якого можна не тільки прогулюватися, а ще й читати вголос вірші Іздрика:) або говорити і говорити про літературу.
6. Сергій Жадан з віршами. Тут навіть пояснювати не треба. Сергій Жадан - це завжди гарна ідея (хай то виступ чи просто книжка)
7. Мантри Керуака. Я розумію, що це музика не для всіх, але точно знаю, що для мене. Незбагненно як це у них виходить, але, слухаючи їх, я опиняюсь ніде і всюди одночасно. Ось так. І розумійте, як собі хочете.
8. Юрко Іздрик та Дмитро Лазуткін. Цікавий тандем вийшов звісно. Іздрик потішив дозою своїх "меланхолій" із нової збірки віршів. Лазуткін - новими і добрими старими поезіями. Не обійшлось без підколів одне одного та ліфчика, кинутого із балкону прямо на сцену поетам. Та найбільше мені сподобалося те, як Іздрик завершив свій виступ - прочитав "Літо. Лєна". Як колись)
9. Один в каное. Минулого року вони перестали мені подобатися, тому не дуже хотілось іти на їх виступ знову. Але вирішили зайти та й глянути) І добре зробили. Бо цього разу було так душевно і так гарно, що це хочеться зберегти собі у пам'яті.
10. Жадан і собаки. Слів не треба. Тільки драйв. Сергій Вікторович ходив по залу між людьми, ставав на стільці і таке інше. Було як завжди дуже класно) Нові пісні ми вже чули, тому була нагода ще повчити слова. Словом, чекаємо вже новий альбом.
На цьому для нас "Ї" завершився і ми поїхали додому.
Дуже хочеться, щоб тенденція розвитку літературних подій продовжувалась у всіх містах. Особливо у Рівному)
Коментарі
Дописати коментар