.пам'ятаю

Щоб все згадати, шукала в блозі записи, які робила минулого року про Майдан. Перечитала, а там стільки доброти. Бо ж писала завжди про ті дні, коли була там. Не писала про переживання, коли дивилась новини вдома і ще багато чого, що запам'яталося.

А я пам'ятаю 

.пам'ятаю перший вихід на майдан у Рівному. Була розчарована трохи нашими людьми, але все одно щаслива, що вийшли

.пам'ятаю як бігла  під час обідньої перерви, аби встигнути на акцію "ланцюг єднання". Теж нічого особливо не вийшло, бо людей було мало

.пам'ятаю перші розмови про зачистку Майдану, бо  треба поставити йолку

.пам'ятаю, як ходили з Танею на майдан у Рівному, де всі стояли зі свічками і я плакала

.пам'ятаю, як випав сніг, а я саме вирішила після роботи відразу на майдан. Сильний вітер, вода і сніг з неба, а на майдані нікого нема, бо відмінили віче через погодні умови. Я тоді знову була розчарована в людях

.пам'ятаю, як дізналися, що угоду з ЄС не підписано. Відчай якийсь

.пам'ятаю, як переживала в ніч з 29 на 30 листопада за людей в Києві. Писала тоді ось це: "Знаєш, як болить"

.пам'ятаю холодний ранок 30 листопада, коли прочитала новини. 

.пам'ятаю, як змінилися мої підписки новин

.пам'ятаю, як підписувала в мережі купу якихось петицій і вірила, що це допоможе
.пам'ятаю, як "Яскраво" організувало свою волонтерську допомогу і ми роздавали листівки біля РОДА

.пам'ятаю, як 6 грудня ішла на вокзал, а там зустріла багатьох знайомих, які теж - їхали на Майдан і мені від цього ставало спокійно

.пам'ятаю 7 та 8 грудня в Києві

.пам'ятаю, як хотілося бути знову там під час сутичок. Здавалося, що я сама могла б все змінити, але якби ж я там була просто зараз
.пам'ятаю, як їздили на ніч 13-14 грудня і було тепло від людей

.пам'ятаю, як ми читали на майдані у Рівному вірші революційні
.пам'ятаю ранок, коли ще темно, а мама дивиться новини і там розказують про підпалені авто
.пам'ятаю, як дізналась про побиття Тані Чорновол
.пам'ятаю ще один ранок, коли в новинах показують побитого Булатова

.пам'ятаю, як слідкувала за перебігом подій на вулиці Грушевського. Ставало дуже страшно, коли був дим і вогонь. 20 січня
.пам'ятаю першу смерть
.пам'ятаю, як мріяла про те, щоб всі маршрутки Рівного їхали тільки в одному напрямку - до Києва
.пам'ятаю, як ходили блокувати рівненський "беркут"
.пам'ятаю "Рівне вставай!"
.пам'ятаю будинок профспілок
.пам'ятаю медбрата з Нового року
.пам'ятаю всі ночі, коли не могла лягти спати, бо боялася, що за той час щось станеться
.пам'ятаю, як Жадан презентував "Месопотамію" у Рівному. 18 лютого
.пам'ятаю, як вперше їздила в Івано-Франківськ і там в новинах читала про побиття Жадана. 1 березня
.пам'ятаю Небесну сотню
.пам'ятаю, що Герої не вмирають.

...і це далеко не все, що пам'ятаю.
пам'ятаю все, що пам'ятаєте і ви.
але так боюсь забути.

багато змінилося завдяки.
і все ще триває

_____________________________________
"Дякую, що дав жити в такі часи, Господи" - писав Андрухович. і, знаєте... дякую.