Павло Коробчук. Рівне. "Священна книга гоповідань". 4.11.2014

.щоб ви мали уявлення. .щоб я не забула.

напишу не дуже грамотно, чи як, бо так воно все в голові зберігається, що ті думки, як гопота, лізуть одне поперед одним.

коротше

прийшла я в ґонзо - там якраз одна журналістка виходила із залу, а інша заходила - аби побалакати з автором.

потім автор вийшов у хол кіноклубу і вже можна було поспілкуватися трішечки перед самою презентацією.

а говорили про жадана, ірванця... ну все, як завжди. жартували, що коли коробчук стане таким, як ірванець, то ми йому теж замість мінералки будемо приносити пепсі. а він каже, що ірванець завжди п'є пепсі, бо доливає туди коньяк - так всі жартують інколи. ввічливо посміялися, зробивши вигляд, що то все-таки жарти.

потім "гадали" (ворожили типу) на "гоповіданнях". "що тебе чекає завтра?" - я "нагадала" (наворожила. *і чого я зразу не пишу "ворожити"?) на уривок про те, як згрупувати тіло, коли падаєш. прекрасно.

ну почали. презентацію.

людей було небагато, але якось воно добре. той рідкісний випадок, коли орги можуть посидіти під час презентації на нормальних стільцях (і тооо віка з марком на підлозі, здається, сиділи. ну можна то витримати? ай).

загалом, презентація почалась із, власне, презентації:) коробчук розказав про книгу нову, про гопників, з якими доводилося бачитись. потішила історія про яблука, кентів та психологію (я вам не розкажу - треба було прийти на презентацію. думаєте, хитрі дуже. пфф).

зачитував також кілька уривків із оповідань, з чого було смішно й сумно, але більш смішно, бо коробчук кльово читає. віка навіть кинула ідею проводити театралізовані читання:) "в пту десь", - доповнив ідею павло коробчук.

Коробчук читає

зрештою, після кількох слів про "гопоту", почалися вірші. ну як же він чудово читає ті слемерські! немає ради, чесне слово. так би й сиділа там, слухала вічно.

а потім звичайні вірші (ну, як звичайні..). теж гарно. я особливо була рада віршу "я не помру не помічав за собою такого". бо було так: каже коробчук, що ми можемо казати, які вірші читати. і я сиджу, думаю, що от класно було б, якби він прочитав отой. але зараз не буду казати. хай потім. хай вже після того, що буде після цього. і тільки-но я хотіла вже нарешті сказати, як поет певно почув мої думки (ну ще б пак -  я в першому ряду сиділа!), гортає й каже, що "зараз буде вірш, який я майже ніколи не читаю, в якому дуже складне римування *каже яке ..." і починає читати. і я думаю "дада, дєтка":)

Коробчук читає далі

але все то те було так мило, що аж трохи незручно чи недолуго. бо ми сиділи слухали і нічого не питали. а павло чекав запитань. а ми тупили. а він чекав... ех. 

ми навіть забули вручити книгу переможцю конкурсу репостів. але переможець не прийшов, тож..

потім продавались книги і брались автографи. 

а ще дізналась, що коробчук якось здивує нас знову і видасть роман. філософський. і ми тоді будемо сидіти на презентації того роману і думати "невже це той самий коробчук, якому ми колись купували мінералку. тепер то він тільки пепсі п'є..."

це все:)