+1 листівка

є люди
є в мене одна людина, яку вважаю подругою вже досить довгий час. не знаю точно коли це сталося, але от досі.
є така людина, з якою говорити легко, сміятися легко і навіть плакати мабуть легко (хоча, мені такі моменти не запам'яталися, тільки сміх і розмови).
так от. спершу я сприймала її як хорошу приятельку, поетку)
потім хоч за руку з нею ходи - така "своя" стала. і її мама казала, що не переживає, коли її дочка зі мною)
отак ми їздили кудись, гуляли разом, читали вірші з купою інших таких же кльових для мене друзів.
я знаю, що на всі ці слова хтось може образитися, адже я і їх вважаю такими ж хорошими. найкращий же може бути тільки один.
але я не про те.
просто вона така маленька. така смішна і тааака хороша. в ній стільки безпосередності, що я не уявляю, як це може бути в одній людині.
скільки б у мене не було відвертих розмов з близькими, з нею говорити відверто - просто. може тому, що вчилась на соціального працівника (чи як там твоя професія називається?;)
так цю людину за останній рік я бачила дуже рідко. зменшилась кількість повідомлень. зникла будь-яка кількість листів і т.д.
попри все це, ні відстань, ні час не забрав у мене її.
і я впевнена, що і не забере. бо є величезний багаж спогадів, які я оберігатиму роками.
не знаю, куди писати, щоб подякувати. тому пишу сама собі - добре, що в один якийсь момент так зійшлися.
і от сьогодні їй виповнилося щось-там трішки більше двадцяти. вона вчиться, мандрує, читає книги, дивиться хороші фільми і завжди приносить мені нестерпну легкість буття. самим тільки нагадуванням про себе.
і коли ж як не в такий день казати, як сильно я ціную цю дружбу.

з дн, ксюша:)

п.с. я знаю, що я не твоя найкраща подруга. і ти - не моя найкраща. але дуже:)