***

ніхто й не подумав що 15-та зима видасть такий дарунок.

вони вийшли з-під снігу теплі і сонячні
кожен всередині мав крихту світла
і ніхто із них зовсім не був стомленим
попри довгу дорогу з одного на інший береги,
рахували кроки камінням на дні моря
і хай не було серед них когось гранично святого,
але день той освітлював німбами їхні голови.

говорили пошепки, здавалося навіть, біблійною мовою,
запивали слова повітрям і морською водою.
посипали хвилі сіллю, щоб ще більше світилося море
і не мерзли, попри холодну зиму.

ніхто не втонув - всі успішно пройшли цю воду
їх риба на дні вітала з початком нового,
хоч здавалося більше ніхто не побачиться знову,
бо ж знали, що це всього лиш дарунок зимовий -
ходити пішки до моря, руками тримаючись янголів.

але повернулись на сушу й ніхто нікуди не зник
і магія не розтанула з початком весни
все ще літає цвітом дерев (уже не морських),
все ще німби світяться і кожен до свого звик.

а.невірковець

18.05.2015