Легендарне покоління. Львів. 10 травня 2015
Це був гарний Львів. Це була неділя.
Такої концентрації великих поетів в одному місці годі й шукати.
Така, знаєте, богемна атмосфера і так то було добре.
На одній сцені зустрілися поети-вісімдесятники.
...........................................................................................
А тепер про все по-порядку.
Почався вечір зі вступного слова Соломії Чубай.
А далі за алфавітним принципом кожен поет прочитав по одному віршу. Почали з А - Андруховича. І відразу про травень (той, де ми неповторно живі).
А за ним Білоцерківець. То так гарно насправді - чути "Ми помрем не в Парижі..." голосом авторки.
Василь Герасим'юк, Ярослав Довган (замість якого вийшов Віктор Неборак і зачитав його вірш). Потім Олександр Васильович і знову травень (той, що "так, понімаєте, холодно"). Найкращий видавець серед поетів і найкращий поет серед видавців - Іван Малкович (так його представив Ірванець:). Петро Мідянка, а за ним, певно, найбільш очікуваний для нас - Кость Москалець - вперше бачила, вперше чула той голос. І знову на сцені Віктор Неборак, вже зі своїм віршем. Людмила Таран та Володимир Цибулько.
Такий список поетів, мушу сказати, непоганий:)
Потім почалась основна частина вечору зі спогадами, жартами та поезією.
Дуже цікаво було слухати Соломію Чубай, адже вона виросла серед тієї літературної атмосфери. Будучи ще дитиною, опосередковано була причетна до творення епохи вісімдесятників. Згадує, що, наприклад, Андрухович для неї був ледь чи не Богом, Москалець допомагав писати твори на уроки літератури (за які чомусь отримувала трійки:), Неборак відкрив справжнього Шевченка та ще багато різного.
Поети так само по черзі виходили на сцену, але тепер читали більше віршів, а дехто розповідав цікаві історії про себе, або про когось іншого.
А Андрухович вирішив скласти найкращі свої фрази в один текст і прочитав таке собі "попурі" з цитат. Вийшло непогано.
Ірванець читав один із найновіших своїх віршів - про Бу-Ба-Бу (написаний саме на 30-ту річницю літ.угрупування). Василь Герасим'юк - про гуцулів ("А гуцули де? Гуцули далі"). Неборак почав розмову про "кумівство" в літературі й зізнався, що всі всім куми, а є найголовніші куми і прочитав вірш, написаний Івану Малковичу.
Для мене ж найбільш знаковим цього вечору було побачити й познайомитись із Костем Москальцем. А ще, звісно, почути, як він читає свої вірші. Це дуже красиво. Дуже. Ніколи б не подумала, що текст пісні "Вона" можна так гарно прочитати, не співаючи. То найкращий момент вечору для мене особисто. Хоча б для цього варто було прийти 10 травня в театр ім.Заньковецької. Без перебільшень.
А ще - обійняти Андруховича з Ірванцем. То є добре:)
І все то разом із такими хорошими людьми, які тепер постійно десь є поряд (Ріта, Ваня, Ксюша, Катруся). Безмежно дякую Катрусі.
"І від любові можна було вмерти", - підсумувала потім Ксюша. Так і було, але ми не вмерли (хоча таки можна було), бо сподіваємось, такі вечори ще будуть.
Фото: Ганна Яковенко.
Такої концентрації великих поетів в одному місці годі й шукати.
Така, знаєте, богемна атмосфера і так то було добре.
На одній сцені зустрілися поети-вісімдесятники.
...........................................................................................
А тепер про все по-порядку.
Почався вечір зі вступного слова Соломії Чубай.
А далі за алфавітним принципом кожен поет прочитав по одному віршу. Почали з А - Андруховича. І відразу про травень (той, де ми неповторно живі).
А за ним Білоцерківець. То так гарно насправді - чути "Ми помрем не в Парижі..." голосом авторки.
Василь Герасим'юк, Ярослав Довган (замість якого вийшов Віктор Неборак і зачитав його вірш). Потім Олександр Васильович і знову травень (той, що "так, понімаєте, холодно"). Найкращий видавець серед поетів і найкращий поет серед видавців - Іван Малкович (так його представив Ірванець:). Петро Мідянка, а за ним, певно, найбільш очікуваний для нас - Кость Москалець - вперше бачила, вперше чула той голос. І знову на сцені Віктор Неборак, вже зі своїм віршем. Людмила Таран та Володимир Цибулько.
Такий список поетів, мушу сказати, непоганий:)
Потім почалась основна частина вечору зі спогадами, жартами та поезією.
Дуже цікаво було слухати Соломію Чубай, адже вона виросла серед тієї літературної атмосфери. Будучи ще дитиною, опосередковано була причетна до творення епохи вісімдесятників. Згадує, що, наприклад, Андрухович для неї був ледь чи не Богом, Москалець допомагав писати твори на уроки літератури (за які чомусь отримувала трійки:), Неборак відкрив справжнього Шевченка та ще багато різного.
Поети так само по черзі виходили на сцену, але тепер читали більше віршів, а дехто розповідав цікаві історії про себе, або про когось іншого.
А Андрухович вирішив скласти найкращі свої фрази в один текст і прочитав таке собі "попурі" з цитат. Вийшло непогано.
Ірванець читав один із найновіших своїх віршів - про Бу-Ба-Бу (написаний саме на 30-ту річницю літ.угрупування). Василь Герасим'юк - про гуцулів ("А гуцули де? Гуцули далі"). Неборак почав розмову про "кумівство" в літературі й зізнався, що всі всім куми, а є найголовніші куми і прочитав вірш, написаний Івану Малковичу.
Для мене ж найбільш знаковим цього вечору було побачити й познайомитись із Костем Москальцем. А ще, звісно, почути, як він читає свої вірші. Це дуже красиво. Дуже. Ніколи б не подумала, що текст пісні "Вона" можна так гарно прочитати, не співаючи. То найкращий момент вечору для мене особисто. Хоча б для цього варто було прийти 10 травня в театр ім.Заньковецької. Без перебільшень.
А ще - обійняти Андруховича з Ірванцем. То є добре:)
І все то разом із такими хорошими людьми, які тепер постійно десь є поряд (Ріта, Ваня, Ксюша, Катруся). Безмежно дякую Катрусі.
"І від любові можна було вмерти", - підсумувала потім Ксюша. Так і було, але ми не вмерли (хоча таки можна було), бо сподіваємось, такі вечори ще будуть.
Коментарі
Дописати коментар