Ніч Кіно: Кіноклуб GONZO best of Spring
Якоїсь суботи була Ніч кіно в кіноклубі “Гонзо” у Рівному. Показували три недавніх фільми: “Голгофа”, “Далласький клуб покупців” та “Двійник”.
Дивно трохи, що я пішла, бо “Двійника” і “Далласького” вже дивилася, а на “Голгофу” ще можна було піти окремо. Але, менше з тим, я цілком і повністю рада, що таки витратила майже цілу ніч на таких три хороших фільми.
Зараз спробую розповісти коротко, що там, а що там і, врешті, що отам:)
"Голгофа" (2014) - за жанром скрізь вказано, що то і драма, і комедія. Воно то так нібито, але, все-таки, драми то більше.
Історія починається з того, що до католицької церкви десь в Ірландії приходить хтось на сповідь і головний герой - отець Джеймс, зрозуміло, все вислуховує. Справа в тому, що цей “хтось” в дитинстві страждав від домагань священника і в нього змалечку криється жага помсти. І от, що він каже. Каже, що вб’є ось цього отця, якому прийшов висповідатися, як спосіб помститися за те, що довелось пережити ще будучи дитиною. Призначив місце та час зустрічі навіть (мала бути неділя). Початок непоганий, пра?
Далі ми знайомимося поступово з усіма, хто живе в тому містечку, де все це відбувається. Отець Джеймс виявляється дуже чуйним і добрим. Все то йому треба вияснити: побачив синець в однієї жительки - вирішив, що конче треба дізнатись, хто це зробив і посповідати того грішника. Ну так воно все іде у фільмі, дізнаємося багато цікавого про кожного із героїв і водночас хвилюємось за отця, бо знаємо, що його хочуть вбити в неділю. І поки час невпинно біжить, встигнуть і церкву спалити, і розкрити якісь старі таємниці, і т.д. Аж нарешті день неділі настане і … ну я ж не буду зливати всю інфу - дивіться:)
Що найбільш сподобалося - це, звісно, краєвиди. Яка та Ірландія красива. Сам фільм не дозволяє відволікатись, бо дивитися хочеться і найбільше виникає бажання дізнатись, чим все це скінчиться. Змушує думати, бо все не так однозначно, як може здатися із першого разу. Насправді зачіпається тема не лише релігії, віри як такої, але й лицемірства людського, жадоби, марнотратства, самознищення у різні способи, життя і, врешті-решт, смерті.
І після перегляду лишається “присмак”: ходиш і думаєш. А це великий плюс авторам такого кіно.
Наступним був "Далласький клуб покупців" (2013) - оскароносний фільм, заснований на реальних подіях.
Був Рон Вудруф - електрик, який полюбляв скачки на биках, дівчат і трошечки наркотиків. І в нього виявили СНІД, з чим він аж ніяк не хотів змиритися. В лікарні йому сказали “жити лишилось 30 днів”.
Правдами й неправдами, законно й незаконно цей чоловік почав займатись постачанням ліків для таких же хворих, як сам. От тільки ліки ті не були визнані й не вважались такими, що можуть зарадити хворобі. В цій справі йому допомагає трансвестит (якщо не помиляюсь, ім’я йому у фільмі Район - роль шикарно зіграв Джаред Лето, за що і отримав Оскар).
Багато доводилось боротись з різними комітетами, бюрократами, медиками. Із продажу препаратів почався непоганий бізнес, хворі, яким в лікарнях висловили ледь чи не смертні співчуття, просто таки колонами стояли в черзі, щоб придбати собі той “еліксир”, який рятував їх від швидкої смерті.
Справа дійшла і до суду. Що було далі - дізнаєтесь.
Не можу не відзначити геніальну гру акторів - Метью МакКонахі та Джареда Лето. Обидва цілком і повністю заслуговують Оскара за ці ролі. Просто побачила їх в новому світлі.
І головна ідея фільму - боротись. Завжди боротись, незважаючи на те, що фінал один в усіх випадках.
Останнім цієї ночі був фільм "Двійник" (2013) - знятий за мотивами роману Достоєвського.
Є сором’язливий Саймон. Його ніхто не помічає, на роботі не запам’ятовують (хоча працює вже там 7 років), закоханий в дівчину, за якою спостерігає в телескоп. Все його життя - це просто ідеальний приклад невдахи. Одного разу він бачить, як самогубець стрибає з висоти і помирає. Але перед стрибком цей самогубець махає рукою Саймону. Такий момент.
Все так і далі продовжувалось, аж раптом на роботу приймають нового працівника (Джеймса) - зовні точнісінька копія Саймона, а загалом - повна його протилежність. Потихеньку Джеймс переймає все важливе в існуванні Саймона. Доходить до того, що й ночує в його квартирі, зустрічається з його коханою й повністю витісняє Саймона із його ж власного життя.
А потім виявиться дещо - за стандартною схемою подібного кіно (ви здогадаєтесь).
Фільм повністю просякнутий таким похмурим сюрреалізмом. Хочеться навіть назвати це антиутопією - настільки там жахливою показана реальність.
Не знаю, чи саме так писав Достоєвський, але бажання почитати його непереборне.
____________________________________________________
ось і все. ніч завершилась десь о 4 ранку)
всі три фільми хотілось би переглянути ще раз.
Дивно трохи, що я пішла, бо “Двійника” і “Далласького” вже дивилася, а на “Голгофу” ще можна було піти окремо. Але, менше з тим, я цілком і повністю рада, що таки витратила майже цілу ніч на таких три хороших фільми.
Зараз спробую розповісти коротко, що там, а що там і, врешті, що отам:)
"Голгофа" (2014) - за жанром скрізь вказано, що то і драма, і комедія. Воно то так нібито, але, все-таки, драми то більше.
Історія починається з того, що до католицької церкви десь в Ірландії приходить хтось на сповідь і головний герой - отець Джеймс, зрозуміло, все вислуховує. Справа в тому, що цей “хтось” в дитинстві страждав від домагань священника і в нього змалечку криється жага помсти. І от, що він каже. Каже, що вб’є ось цього отця, якому прийшов висповідатися, як спосіб помститися за те, що довелось пережити ще будучи дитиною. Призначив місце та час зустрічі навіть (мала бути неділя). Початок непоганий, пра?
Далі ми знайомимося поступово з усіма, хто живе в тому містечку, де все це відбувається. Отець Джеймс виявляється дуже чуйним і добрим. Все то йому треба вияснити: побачив синець в однієї жительки - вирішив, що конче треба дізнатись, хто це зробив і посповідати того грішника. Ну так воно все іде у фільмі, дізнаємося багато цікавого про кожного із героїв і водночас хвилюємось за отця, бо знаємо, що його хочуть вбити в неділю. І поки час невпинно біжить, встигнуть і церкву спалити, і розкрити якісь старі таємниці, і т.д. Аж нарешті день неділі настане і … ну я ж не буду зливати всю інфу - дивіться:)
Що найбільш сподобалося - це, звісно, краєвиди. Яка та Ірландія красива. Сам фільм не дозволяє відволікатись, бо дивитися хочеться і найбільше виникає бажання дізнатись, чим все це скінчиться. Змушує думати, бо все не так однозначно, як може здатися із першого разу. Насправді зачіпається тема не лише релігії, віри як такої, але й лицемірства людського, жадоби, марнотратства, самознищення у різні способи, життя і, врешті-решт, смерті.
І після перегляду лишається “присмак”: ходиш і думаєш. А це великий плюс авторам такого кіно.
Був Рон Вудруф - електрик, який полюбляв скачки на биках, дівчат і трошечки наркотиків. І в нього виявили СНІД, з чим він аж ніяк не хотів змиритися. В лікарні йому сказали “жити лишилось 30 днів”.
Правдами й неправдами, законно й незаконно цей чоловік почав займатись постачанням ліків для таких же хворих, як сам. От тільки ліки ті не були визнані й не вважались такими, що можуть зарадити хворобі. В цій справі йому допомагає трансвестит (якщо не помиляюсь, ім’я йому у фільмі Район - роль шикарно зіграв Джаред Лето, за що і отримав Оскар).
Багато доводилось боротись з різними комітетами, бюрократами, медиками. Із продажу препаратів почався непоганий бізнес, хворі, яким в лікарнях висловили ледь чи не смертні співчуття, просто таки колонами стояли в черзі, щоб придбати собі той “еліксир”, який рятував їх від швидкої смерті.
Справа дійшла і до суду. Що було далі - дізнаєтесь.
Не можу не відзначити геніальну гру акторів - Метью МакКонахі та Джареда Лето. Обидва цілком і повністю заслуговують Оскара за ці ролі. Просто побачила їх в новому світлі.
І головна ідея фільму - боротись. Завжди боротись, незважаючи на те, що фінал один в усіх випадках.
Є сором’язливий Саймон. Його ніхто не помічає, на роботі не запам’ятовують (хоча працює вже там 7 років), закоханий в дівчину, за якою спостерігає в телескоп. Все його життя - це просто ідеальний приклад невдахи. Одного разу він бачить, як самогубець стрибає з висоти і помирає. Але перед стрибком цей самогубець махає рукою Саймону. Такий момент.
Все так і далі продовжувалось, аж раптом на роботу приймають нового працівника (Джеймса) - зовні точнісінька копія Саймона, а загалом - повна його протилежність. Потихеньку Джеймс переймає все важливе в існуванні Саймона. Доходить до того, що й ночує в його квартирі, зустрічається з його коханою й повністю витісняє Саймона із його ж власного життя.
А потім виявиться дещо - за стандартною схемою подібного кіно (ви здогадаєтесь).
Фільм повністю просякнутий таким похмурим сюрреалізмом. Хочеться навіть назвати це антиутопією - настільки там жахливою показана реальність.
Не знаю, чи саме так писав Достоєвський, але бажання почитати його непереборне.
ось і все. ніч завершилась десь о 4 ранку)
всі три фільми хотілось би переглянути ще раз.
Коментарі
Дописати коментар