Сергій Бабкін. Рівне. 28/05/14

Кілька годин тому повернулась із акустичного вечору Сергія Бабкіна у м.Рівному.

Так воно, знаєте, було добре.

А зараз детальніше.

Концерт відбувався у кінозалі. Людей зібралося багато… І вже навіть через це могло б здатись, що буде як зазвичай у великих залах - артист собі співає, глядачі собі аплодують. Але ні! Можливо завдяки акустиці (з муз.інструментів лише гітара, на сцені  - лише Бабкін), можливо саме через те, що більше музикантів на сцені не було вийшло все доволі по-домашньому, тепло й дуже дуже (аааа, не можу знайти потрібного слова, але воно є!)… затишно (хай буде так, але трохи інше треба. знайдете те слово - пишіть:). Атмосфера живого спілкування виправдалась повністю.

Сергій Бабкін завжди виступає босим (чомусь вирішила, що це варто написати:).

Спершу пообіцяв нам, що розмовлятиме українською, але не дуже гарно  -  каже, але потім все одно російською балакав. Ну це ж таке. Ми харків’ян любимо, якою б мовою вони не говорили з нами:)

Пісні - такі гарні всі.. Звук чудовий. А голос… голос! (ну ви і так знаєте, але дайте ж і мені похвалити, чо ви зразу цеє).

Було зручно задавати питання: організатори придумали таку штуку - капелюшки, в які можна було скидати записки, а потім Сергій їх читав і давав гарні відповіді. Із того, що запам’яталося:

З ким спільні треки плануються?

- Ні з ким:) Хоча з Дмитром Шуровим є записана одна пісня, яку, чомусь ніяк не вдається оприлюднити. Можливо, буде ще відео;

Чо Ви босі?

- Так зручно насправді. Не треба думати про те, що взути на концерт. Та це і є найкраще взуття - шкіряне;

Ви зачіску собі самі придумали, чи над Вами працюють стилісти?

- Ну так. Я ж зірка. Просто спершу ходив із “хвостом”, а потім зрозумів, що так багато хто ходить. Роблю отак інколи (куйовдить волосся). Клоунада така.

Чи буде пісня “Ще осінь зовсім молода”?

- Звісно (посміхається. За кілька хвилин до того саме цю пісню й виконував)

Ви приїхали сюди із дівчиною. Розкажіть, як ви познайомились

- Таааак…

(ну і тут він почав розказувати, що познайомились вони в театрі 7 років тому; що вони одружені вже давно і що в них вже є діти…)

Але мені особисто найбільше сподобалося питання:

Куда пропали люди в фильме Отторжение?

І відповідь була хороша: “Не знаю”.

Загалом, ми багато посміхались під час цього вечору. В Сергія Бабкіна певно така якась хороша енергетика. Просто бачиш його посмішку й собі теж хочеться всміхнутись, бо “шо не можна?”.

Дуже вдячна за виконання пісень “Тук-тук”, “Ще осінь зовсім молода”, “Я пойду с тобой”, “Злива”… ой, я думала їх дві таких було, що “аж..!”, а тут бачу, що більше і не дописую, бо певно таки весь концерт пройшов отак от, затамувавши подих від нескінченності, яку так рідко вдається впіймати у буденному житті, яка так дає відчуття невагомості. Все було прекрасно. Якщо вас не було там, то я не можу передати свої відчуття словами. Пробачте.

На жаль, на біс не вийшов:( Все через обмеженість в часі (от-от мав початись показ фільму в тому ж залі). Тому отак і завершили. Здавалось, пройшла одна хвилина від початку концерту, а насправді більше ніж півтори години. Приємні моменти проходять швидко, але враження будуть і будуть:)