#євромайдан і нема на то ради
Я спершу хотіла тут розказати казку, яка раптово стала дійсністю. Але деякі обставини змушують мене писати щось інше, менш фантастичне, більш реальне.
А реальність така - несподівано Україна прокинулась (хто б міг подумати, що вона спить, дехто був переконаний, що померла).
Побувавши на євромайдані зсередини я відчула те, що й всі, хто там є. А хто був, той зрозуміє, про що я.
Євромайдан - це диво. Справді. Ти просто розумієш, що любиш всіх цих людей, що любиш свій народ і свою країну (наскільки б банально це не звучало). До цього я важко могла уявити собі таке суспільство - всі піклуються одне про одного, про незнайомих зовсім людей; кожен намагається зробити щось корисне; під ногами немає сміття; дороги розчищені від снігу; вся територія захищена; хлопці, старші чоловіки чатують біля входу, щоб в разі непередбачуваних обставин піти на захист цього маленького утопічного містечка - вони справжні лицарі нашого часу (без перебільшень).
Ти сидиш вночі на майдані, а тобі пропонують чай. Ти розмовляєш з друзями, а до вас підходить волонтер і запитує, чи нічого не болить, чи немає застуди і чи не треба якоїсь допомоги. Тобі приносять лимон, щоб ти не застудився, бо зима на вулиці. Ти просто ідеш, а тобі дають дорогу. І все це добровільно. Ніхто нікого не змушує щось робити. Це внутрішній голос, який каже, що так треба. Тобі хочеться обійняти весь цей майдан, коли дивишся на загальне фото, де тисячі людей об’єднані одним - бажанням бути вільними і жити гідно у цій багатостраждальній країні.
А тепер я звертаюсь до всіх, хто якимись “аргументами” намагається переконати когось в тому, що євромайдан - скупчення сміття та рагулів, чи то зазомбованих опозицією людиськ. Що б ви не вигадували, як би не виправдовували свою позицію, від цього нічого не зміниться. Кожен обирає своє. І якщо хтось ще думає, що все це заради євроінтеграції, то розкрийте очі. Невже не видно, що на сьогодні це вже трохи відійшло на другий план. Якби народ не вийшов після не-підписання угоди, це означало б, що ми змирились із діючою владою. Але ми вийшли, що спровокувало всім відомі події, які нарешті відкрили істинне обличчя президента та всіх його посіпак (хоча і раніше ми це розуміли, та тепер надто вже явно бачимо; зараз і дурню має бути зрозуміло, що нами намагаються керувати не просто злодії, а нелюди, мафія, вбивці (…список можна продовжити)). І якщо вас це влаштовує - будь ласка, сидіть далі вдома, займайтесь звичними справами і не думайте про владу країни, бо вас це не зачіпає, не висовуйтесь, щоб потім не було проблем, захищайте “стабільну злиденність” свого життя як у фінансовому, так і моральному сенсі. Ми ж українці - у нас всі хати скраю.
Але от цікаво, в нас всі претензії до влади - через нестачу матеріальних благ. Головне - щоб гроші були і можна жити з будь-якою владою. Але ж зараз навіть не йдеться про це (хоча всім завжди мало). Зараз ті, хто на майдані намагається захистити власну гідність та права. Якщо президенту начхати на Конституцію країни, то дідько він лисий, а не президент.
Тож перш ніж кричати про те, що вас дратують ці люди, які “тусуються” в центрі міста, подумайте, за скільки вас купили і чи цього досить, щоб залишитися людьми. І задумайтесь, чи не для вас же самих ті майданівці виборюють свободу.
А щодо так званих новин, де намагаються якомога більше бруду вилити на мітингувальників. Замість того, щоб слухати їх і вірити, краще просто підіть на місце події і гляньте, як там насправді. Кажуть - фестиваль влаштували. Та я ще не бачила таких фестивалів у нас, де була б настільки злагоджена робота, де б настільки віддано піклувались про чистоту та порядок. Будь-якому організатору є чого повчитись в тих людей.
І останнє - артисти, музиканти, що виступають на сцені майдану. Невже важко повірити, що їх також об’єднує одна ідея? Просто так вже повелося в нас, що все повинно бути купленим, а на людські переконання ніхто не зважає. Звинуватили Ляпис Трубецкой в тому, що вони взяли надреальний гонорар за виступ на євромайдані. Ну, я краще промовчу. Але хто, як не білоруси, зараз найкраще зрозуміє нас?
Я надзвичайно вдячна всім, хто підтримує майдан зі сцени. Ви неймовірні. Без вашої підтримки народ так довго не вистояв би.
Та що це я тут це все? Просто не можеться мовчати. Мені прикро, що не можу бути щодня в Києві.
А реальність така - несподівано Україна прокинулась (хто б міг подумати, що вона спить, дехто був переконаний, що померла).
Побувавши на євромайдані зсередини я відчула те, що й всі, хто там є. А хто був, той зрозуміє, про що я.
Євромайдан - це диво. Справді. Ти просто розумієш, що любиш всіх цих людей, що любиш свій народ і свою країну (наскільки б банально це не звучало). До цього я важко могла уявити собі таке суспільство - всі піклуються одне про одного, про незнайомих зовсім людей; кожен намагається зробити щось корисне; під ногами немає сміття; дороги розчищені від снігу; вся територія захищена; хлопці, старші чоловіки чатують біля входу, щоб в разі непередбачуваних обставин піти на захист цього маленького утопічного містечка - вони справжні лицарі нашого часу (без перебільшень).
А тепер я звертаюсь до всіх, хто якимись “аргументами” намагається переконати когось в тому, що євромайдан - скупчення сміття та рагулів, чи то зазомбованих опозицією людиськ. Що б ви не вигадували, як би не виправдовували свою позицію, від цього нічого не зміниться. Кожен обирає своє. І якщо хтось ще думає, що все це заради євроінтеграції, то розкрийте очі. Невже не видно, що на сьогодні це вже трохи відійшло на другий план. Якби народ не вийшов після не-підписання угоди, це означало б, що ми змирились із діючою владою. Але ми вийшли, що спровокувало всім відомі події, які нарешті відкрили істинне обличчя президента та всіх його посіпак (хоча і раніше ми це розуміли, та тепер надто вже явно бачимо; зараз і дурню має бути зрозуміло, що нами намагаються керувати не просто злодії, а нелюди, мафія, вбивці (…список можна продовжити)). І якщо вас це влаштовує - будь ласка, сидіть далі вдома, займайтесь звичними справами і не думайте про владу країни, бо вас це не зачіпає, не висовуйтесь, щоб потім не було проблем, захищайте “стабільну злиденність” свого життя як у фінансовому, так і моральному сенсі. Ми ж українці - у нас всі хати скраю.
Але от цікаво, в нас всі претензії до влади - через нестачу матеріальних благ. Головне - щоб гроші були і можна жити з будь-якою владою. Але ж зараз навіть не йдеться про це (хоча всім завжди мало). Зараз ті, хто на майдані намагається захистити власну гідність та права. Якщо президенту начхати на Конституцію країни, то дідько він лисий, а не президент.
Тож перш ніж кричати про те, що вас дратують ці люди, які “тусуються” в центрі міста, подумайте, за скільки вас купили і чи цього досить, щоб залишитися людьми. І задумайтесь, чи не для вас же самих ті майданівці виборюють свободу.
А щодо так званих новин, де намагаються якомога більше бруду вилити на мітингувальників. Замість того, щоб слухати їх і вірити, краще просто підіть на місце події і гляньте, як там насправді. Кажуть - фестиваль влаштували. Та я ще не бачила таких фестивалів у нас, де була б настільки злагоджена робота, де б настільки віддано піклувались про чистоту та порядок. Будь-якому організатору є чого повчитись в тих людей.
І останнє - артисти, музиканти, що виступають на сцені майдану. Невже важко повірити, що їх також об’єднує одна ідея? Просто так вже повелося в нас, що все повинно бути купленим, а на людські переконання ніхто не зважає. Звинуватили Ляпис Трубецкой в тому, що вони взяли надреальний гонорар за виступ на євромайдані. Ну, я краще промовчу. Але хто, як не білоруси, зараз найкраще зрозуміє нас?
Я надзвичайно вдячна всім, хто підтримує майдан зі сцени. Ви неймовірні. Без вашої підтримки народ так довго не вистояв би.
Та що це я тут це все? Просто не можеться мовчати. Мені прикро, що не можу бути щодня в Києві.
Коментарі
Дописати коментар