Франко.Місія. 19-21 липня 2013
знаю знаю, що писати враження від всяких заходів - це вже так трохи тойвот - ну всі так роблять. але воно хочеться написати, бо нема ради.
а взагалі, це я про ФранкоМісію, яка була 19-21 липня в Поповичах.
спершу ми все пропустили, бо ставили ті нещасні палатки, бо скрізь мурахи. ну таке.
пропустили кльове - студію “87” ю.завадського.
потім слухали фіалєт. хто слухав,хто читав,хто співав про долоні. людей жменька (ще не раз це згадаю тут).
потім був гурт, що співав про капітана канапку і шота там ще про піцу. а далі - Калєкция - дуже хороші. стільки віршів заспівали) танцювалось добре. навіть не зважаючи на те,що тра було за не свій карімат боротись із студією 87:)
власне - от фото вокаліста. най тут буде
взагалі таке враження,що я приїхала більше на літературну частину. але про це потім.
слухали поляків - The Washing Machine. веселі дуже - якраз фестивальні такі.
а далі, далі… був блюз від ShockolaD. мм, смачно, що тут ще сказати. і приємне враження від них дуже. хочеться ще похвалити, але вистачить.
на фото - михайло балог - грає чудєсно.
вночі слухали міська барбару і Josef Ostřansky. інколи аж дуже гарно, а інколи аж дуже не дуже.
в будь-якому разі, я дякую за вірші жадана та ірванця голосом міська.
ах, забула. БИДЛОТА! дофігіща їх було. аж хотілося взяти револьвер і всіх постріляти, щоб не заважали слухати музику. придурки, дебіли, мудаки й мудили! *то була секунда гніву.
наступний ранок був таким ранковим і гаарним. пішли прокидатись із гич оркестром. зустріла богдану неборак, чому була вельми рада.
гич хороший, але мало.
ще гарний дитячий ансамбль (чи шо то таке було) “петрос” - ото дітки мочать. такі голосисті. пітірочка їм.
двійка з мінусом - тим придуркам, що під сценою псували все враження, таких на фест пускати не можна, охорона відреагувала лиш, коли жіночка якась пішла попросила. не хочу писати, що там було, але було.
о, і нарешті література. станіславський феномен, т.малкович, г.семенчук… може когось забула. ну вірші слухати - то моє. тож мені сподобалось.
особливо кльово було послухати переклади віршів джима моррісона від олександра фразе-фразенка під акомпонемент юрія завадського:)
от вони:
а це семенчук чита вірші свої:
і в цей момент я зрозуміла, що класніше, коли автор знає їх напам’ять. хоча вірші в будь-якому випадку гарні.
потім знову блюз. тепер від Андрія Кохана (Andrew Kokhan Blues Band)
чула його ще у Рівному. тому знала, що буде гарно:)
натанцювались під Дримбададзигу так шо геть. слухати добре, коли на фестивалі отак. а загалом, то не знаю. спробую)
катя чілі. не моє. точно не моє. десять хвилин слухати одну ноту (ноту? ну шось таке) - це трохи тупо і холодно вночі.
крихітка врятувала. така хороша каша була) багато балакала. незвично якось. раніше не помічала за нею такого.
але - бидло скрізь.
третій день почався із поетичних прокидань від б.неборак та м.боровець. гарний проект взагалі - читати вірші різних поетів на задану тематику. цього разу були подорожі. я навіть вийшла зачитала жадана й семенчука. шоб вже так.
а ще - отримали з танею по збірочці василя колісника - такий веселий хлопчина із “87”, який називав нас “рівне” або “карімат”. потім він ще дуже красиво читав класику сучасності - “всьо для тібя” і шось там “пусть гаварят, што дружби женскай нє биваєт..”) зірвав оплески)
але останній день фестивалю шось трохи сумний був. я чекала юрія романовича (то іздрика так звати хто не в курсі), а він чось не це. не приїхау:(
але дуже сподобались м.кіяновська та м.савка. г.крук також, хоча її поезія відрізняється від попередніх двох поетес. але то добре ж.
про форти та всякі інсталяції. ну форти. ну інсталяції. не хочу писати. дещо дуже навіть дуже дуже,
а дещо - голови мертвих тварин.
найбільш запам’ятались мені із цього останнього дня - The Lemon Bucket Orkestra ( Canada ). тако - купа людей на сцені. майже усі з бородами, дехто у віночку такому плетеному з трави і багато муз.інструментів. дивишся і думаєш - ну хіба не казка)
а так вже треба було танцювати, що неможливо було спинитись. а вони грають і грають і ти думаєш - бєзисходность, бо зупинятись теж не хочеться, а ноги болять!
і дуже привітні люди вони.
музику ночі творили Ryan Socash Duet. милі надзвичайно.
якби не причіпливі якісь хлопці в класичних костюмах із якогось села, то було б ідеально.
це все.
рада була бачити всіх-всіх, хто там був із знайомих.
але людей було мало. більшість - місцеві жителі, які поприходили на фестиваль, як на день міста якийсь чи на випускний.
ВЕЛИКЕ ЗАУВАЖЕННЯ ОРГАНІЗАТОРАМ: які то такі придурки там сиділи, що транслювали на великий екран сцени зади (сраки) глядачів-слухачів? гидота коротше - замість того, щоб дивитись на музикантів, чи на відеоряд якийсь, чи хай вже - фото попередніх років фесту, мусили всі споглядати, в кого який зад, і хто як вміє ним крутити. повбивала б.
а взагалі, це я про ФранкоМісію, яка була 19-21 липня в Поповичах.
спершу ми все пропустили, бо ставили ті нещасні палатки, бо скрізь мурахи. ну таке.
пропустили кльове - студію “87” ю.завадського.
потім слухали фіалєт. хто слухав,хто читав,хто співав про долоні. людей жменька (ще не раз це згадаю тут).
потім був гурт, що співав про капітана канапку і шота там ще про піцу. а далі - Калєкция - дуже хороші. стільки віршів заспівали) танцювалось добре. навіть не зважаючи на те,що тра було за не свій карімат боротись із студією 87:)
власне - от фото вокаліста. най тут буде
слухали поляків - The Washing Machine. веселі дуже - якраз фестивальні такі.
а далі, далі… був блюз від ShockolaD. мм, смачно, що тут ще сказати. і приємне враження від них дуже. хочеться ще похвалити, але вистачить.
на фото - михайло балог - грає чудєсно.
в будь-якому разі, я дякую за вірші жадана та ірванця голосом міська.
наступний ранок був таким ранковим і гаарним. пішли прокидатись із гич оркестром. зустріла богдану неборак, чому була вельми рада.
двійка з мінусом - тим придуркам, що під сценою псували все враження, таких на фест пускати не можна, охорона відреагувала лиш, коли жіночка якась пішла попросила. не хочу писати, що там було, але було.
о, і нарешті література. станіславський феномен, т.малкович, г.семенчук… може когось забула. ну вірші слухати - то моє. тож мені сподобалось.
от вони:
потім знову блюз. тепер від Андрія Кохана (Andrew Kokhan Blues Band)
натанцювались під Дримбададзигу так шо геть. слухати добре, коли на фестивалі отак. а загалом, то не знаю. спробую)
катя чілі. не моє. точно не моє. десять хвилин слухати одну ноту (ноту? ну шось таке) - це трохи тупо і холодно вночі.
крихітка врятувала. така хороша каша була) багато балакала. незвично якось. раніше не помічала за нею такого.
третій день почався із поетичних прокидань від б.неборак та м.боровець. гарний проект взагалі - читати вірші різних поетів на задану тематику. цього разу були подорожі. я навіть вийшла зачитала жадана й семенчука. шоб вже так.
а ще - отримали з танею по збірочці василя колісника - такий веселий хлопчина із “87”, який називав нас “рівне” або “карімат”. потім він ще дуже красиво читав класику сучасності - “всьо для тібя” і шось там “пусть гаварят, што дружби женскай нє биваєт..”) зірвав оплески)
але останній день фестивалю шось трохи сумний був. я чекала юрія романовича (то іздрика так звати хто не в курсі), а він чось не це. не приїхау:(
але дуже сподобались м.кіяновська та м.савка. г.крук також, хоча її поезія відрізняється від попередніх двох поетес. але то добре ж.
про форти та всякі інсталяції. ну форти. ну інсталяції. не хочу писати. дещо дуже навіть дуже дуже,
найбільш запам’ятались мені із цього останнього дня - The Lemon Bucket Orkestra ( Canada ). тако - купа людей на сцені. майже усі з бородами, дехто у віночку такому плетеному з трави і багато муз.інструментів. дивишся і думаєш - ну хіба не казка)
а так вже треба було танцювати, що неможливо було спинитись. а вони грають і грають і ти думаєш - бєзисходность, бо зупинятись теж не хочеться, а ноги болять!
це все.
рада була бачити всіх-всіх, хто там був із знайомих.
але людей було мало. більшість - місцеві жителі, які поприходили на фестиваль, як на день міста якийсь чи на випускний.
ВЕЛИКЕ ЗАУВАЖЕННЯ ОРГАНІЗАТОРАМ: які то такі придурки там сиділи, що транслювали на великий екран сцени зади (сраки) глядачів-слухачів? гидота коротше - замість того, щоб дивитись на музикантів, чи на відеоряд якийсь, чи хай вже - фото попередніх років фесту, мусили всі споглядати, в кого який зад, і хто як вміє ним крутити. повбивала б.
Коментарі
Дописати коментар