8-й Одеський міжнародний кінофестиваль
Поки всі фільми не вийшли у прокат (а може вже і вийшли), розповім трохи про те, що я мала щастя побачити на Одеському міжнародному кінофестивалі цього року.
Одеса - місто людей, які не поспішають (вирішила зауважити:)
Всього на кінофестивалі було представлено аж 107 фільмів. Я ж за тиждень перебування змогла глянути десь 15 штук. Як ви зрозуміли, я теж не поспішала:)
Зараз розкажу про деякі із фільмів, що мені сподобалися (майже всі:)
Фільм-відкриття - "ЩОБ БУТИ ВПЕВНЕНИМ".
Історія про чоловіка, який дізнається, що його батько йому не рідний. Це саме співпадає з періодом, коли його дочка вагітна і не знає, хто батько її дитини. Отже, головний наш герой звертається до детектива і той знаходить справжнього батька. Вони знайомляться, гарно проводять час, стають справжніми друзями. Тим часом наш герой випадково знайомиться із жінкою, починає в неї закохуватися. А глядачі вже в курсі, що ця жінка - рідна дочка справжнього батька головного героя. Складно? Ще б пак! Все в цій історії здається таким заплутаним... Але фільм французький із властивою манерою оповіді. Ти дивишся кіно, спостерігаєш за героями і тобі смішно з них, але ти "за" них, співпереживаєш і намагаєшся вгадати, що буде далі. А далі просто ідеальний фінал. Хоча насправді дуже такий передбачливий. До завершення вже аж переповнюють емоції. Настільки прекрасно якось. І я чомусь впевнена, що так можуть знімати тільки французи. Неймовірно хороший фільм!
Далі ми дивилися "ПО ТОЙ БІК НАДІЇ".
Історія про біженця із Сирії, який потрапляє у Гельсінки, звідки його відразу депортовують. Однак наш герой втікає і знаходить прихисток у ресторані, власник якого тільки починає розбиратися у ресторанних справах. Хоча тема фільму досить серйозна і драматична, сама манера представлення цих подій чимось здається навіть комічною. Через недолугі ситуації, смішних персонажів (які дуже часто трапляються у реальному житті) все це здається чимось простим і водночас абсурдним. Зрозуміла з цього фільму, що кожен обирає сам, чого насправді хоче і що дуже важливо знаходити людей, які вміють допомагати, навіть не усвідомлюючи того. Але то на мою думку)
"МІСТЕР ШТЕЙН ІДЕ В ОНЛАЙН"
Ну дуууже позитивний фільм із П'єром Рішаром у головній ролі. Містер Штейн довго переживає смерть дружини і майже не живе власним життям - щовечора переглядає якісь відео зі спогадами і п'є наливки. Його дочка всіляко намагається вивести його із депресії, але має власне життя. Вирішує подарувати старому комп'ютер - щоб спілкуватися онлайн. Штейна вчить комп'ютерної грамоти бойфренд його онуки (Штейн про це не знає, але заочно вважає бойфренда онуки повним лузером). Все це призводить до того, що наш головний герой реєструється на сайті знайомств. Але у своєму профілі вказує неправдиву дату народження (скинув собі років 40:) і фото не власне, а якраз того, хто вчить його користуватися комп'ютером. Що було далі - можна буде подивитися у кінотеатрах десь в другій половині серпня.
"З ЛЮБОВ'Ю, ВІНСЕНТ"
Перший у світі фільм, складений із картин у стилі Ван Гога. Історія про смерть великого художника, який страждав психічними нападами. Кажуть, що він сам у себе вистрілив. У фільмі розглядаються різні версії загибелі Вінсента Ван Гога та можливі причини самогубства. Я особисто мало що знала про цього художника, крім загальновідомих фактів. Після перегляду було якось аж важко повернутися у реальний світ. Зрозуміла, що самотність - це не найгірше. Найгірше - відчуття зайвості не те, що у якомусь товаристві, а у цілому світі. По фільму, саме це і вбило Ван Гога.
"РІВЕНЬ ЧОРНОГО"
Український фільм, у якому показано епізоди життя професійного фотографа. З одного боку я, як глядач, розумію, що його професія - один із важливих моментів самого фільму. З іншої ж точки зору - ясно, що головний герой міг бути будь-ким і про нього можна було б зняти не гірший фільм. Важлива деталь - це кіно без діалогів чи будь-якої мови. Ми чуємо звуки вулиці, автомобіль, спів птахів... що завгодно, тільки не людську мову. Спершу цей момент трохи непокоїть, однак з часом ти звикаєш і усвідомлюєш, що так навіть краще, так краще зрозуміти душевний (чи внутрішній?) стан героя. Принаймні, мені так здалося. Я б рекомендувала цей фільм тим, хто тільки починає любити артхаус:)
"ЛІТО 1993"
Фільм отримав перемогу у Міжнародній конкурсній програмі Одеського кінофесту. Історія про дівчинку Фріду, яка залишилася сиротою. З Барселони її забирає сім'я дядька у провінцію в гори. Там шестирічна дитина проведе літо і за цей час має звикнути до нової сім'ї. Тепер у Фріди є ще молодша сестричка Анна. Здавалося б, після смерті батьків у головної героїні є шанс вирости у любові та злагоді. Але коли тобі всього шість і ти попри все хочеш, щоб тебе любили, ти борешся за цю любов. Навіть не розуміючи, що боротися не треба. Треба просто бути в ній. Фільм показує непросту ситуацію, коли дитячі ревнощі можуть призвести до найгірших наслідків. Фільм про те, як важко відпускати тих, хто помирає. Як важко це робити дитині, яка взагалі не може збагнути ще смерть.
"ҐАБРІЕЛЬ І ГОРА"
Ґабріель - бразилієць. Перед вступом до університету вирішує подорожувати Африкою. Безліч нових знайомств, цікавих фактів, звичаїв і т.д. У Ґабріеля є мета - гора Муландже в Малаві. За час подорожі герой не лише знайомиться з новими людьми, але й стає для них справжнім другом. Фільм знятий на основі реальних подій. Трохи нагадує "Еверест". Сподобався.
"АРИТМІЯ"
Російський фільм про працівників невідкладної допомоги. Головний герой Олег - відданий своїй професії, приклад лікаря, який направду рятує життя. У фільмі показано різні ситуації роботи, з якими Олег легко справляється, ідучи на ризик. Але, попри це, владнати проблеми особистого життя йому не під силу. Мені цей фільм надзвичайно сподобався, хоча по опису може здатися, що це "типовий російський серіал про лікарню") Я все одно його всім рекомендую глянути. А ще там грає Ірина Горбачова - прикольна така відеоблогерка.
"ФАТАЛЬНА СПОКУСА"
Фільм Софії Копполи (та, що зняла "Труднощі перекладу" та "Марію Антуанетту"). Ролі виконують Ніколь Кідман, Колін Фаррел та Кірстен Данст. В закритий жіночий пансіонат потрапляє поранений солдат. З цього починається змагання між жінками за увагу чоловіка. На перший погляд історія може здатися комічною, легкою та кокетливою. Однак один необережний рух може призвести до фатальних наслідків. Крім того, антураж фільму радше похмурий, аніж світлий. Фільм вийшов таким, що глядач хоче сміятися, але розуміє, що ситуація насправді надзвичайно серйозна. Сміятися не з гумору чи жартів, а з моментів, коротких епізодів, де погляди героїв зустрічаються абощо. Якщо ви дивились "Марію Антуанетту", то приблизно можна вихопити настрій. Десь такою ж вийшла і "Фатальна спокуса". Після перегляду в мене було відчуття, ніби мені не сподобалося. Але зараз, після пройденого часу, пишучи цей текст, я усвідомлюю, що хотіла би передивитися стрічку ще раз. Дивно.
"КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ"
Історія така: король Бельгії Ніколас ІІІ запросив режисера, аби той зняв правдиву історію про короля (себто, про себе). Навіть бере його на зустріч в Туреччину, де вирішує якісь важливі питання. Але так сталося, що саме в той момент його країна починає розвалюватися - частина території хоче незалежності. Королю та його супроводу необхідно терміново повертатися. Але це співпадає з природніми катаклізмами - летіти не можна, служба безпеки Туреччини важливу персону не хоче відпускати в такий небезпечний час. Рішення було логічним - вони їдуть таємно, переходячи балканські кордони, знайомлячись з різними людьми. Прекрасне роуд-муві. Позитивний фільм. Отримав гран-прі на ОМКФ:)
"ІНІЙ"
Молодий литовець вирішує доставити волонтерську допомогу для українських солдатів у зоні АТО. Для чогось з ним їде його дівчина (за компанію типу). Чесно скажу відразу - мені фільм не сподобався. Там є Ванесса Параді. А ще затягнуті і тупуваті діалоги. Недолугі ситуації. І безглузда смерть. Бо це про війну.
"МОЛОДА 90-РІЧНА ДІВЧИНА"
Це документальний фільм. У Франції є можливість кожному бажаючому відвідати будинок пристарілих, де живуть люди із хворобою Альцгеймера. Цією програмою скористався один професійний танцівник. Він цілий тиждень щодня приходив до стареньких та... танцював з ними. Важко переказати словами, але це настільки... НАСТІЛЬКИ сильно - коли старенька бабця, яка ледве рухається, просто піднімає руку, робить крок, чує музику і танцює... Весь фільм ти просто дивишся і хочеш плакати від зворушливості. Просто надзвичайно. Аплодую всім, хто працював над зйомками.
"ТІЛО І ДУША"
На скотобійні відбулася крадіжка. Керівництво не хоче відразу звертатися до поліції, а намагається самостійно дізнатися, хто може бути злодієм серед працівників. Для цього запрошують психолога, який спілкується з кожним окремо. Після цього виявляється, що двом людям сняться однакові сни. Одна людина - фінансист, самотній чоловік середніх років. Інша людина - тотальний інтроверт (клінічний, я б сказала), молода жінка. По ходу сюжету ми більше дізнаємося про кожного з цих персонажів, вони закохуються. Вона бореться зі своєю соціопатією. Він розуміє, що нікому не потрібен. Зрештою, вони будуть разом. Але, чорт забирай, там стільки всього, прив'язаного до назви. І дивовижно красиво знято.
"ВЕЧІРКА"
Фільм закриття ОМКФ. Переганяючи свої думки, відразу хочу написати, що це просто розкішне кіно! Чорно-білий фільм. Головна героїня Дженет святкує призначення її на міністерську посаду. По ходу того, як прибувають гості, ми все більше дізнаємося про героїв. Зрештою, коли майже всі зібралися, несподівано чоловік головної героїні оголошує, що смертельно хворий. Та це не всі сюрпризи того вечора. Там є людина з пістолетом (зіграв Кілліан Мерфі) і ми тільки потім дізнаємося, в чому причина. Попри такі перипетії, фільм не здається пригнічувальним. Там дуже гарний гумор, такі прекрасні епізоди, навіть просто естетично на це приємно дивитися. Кожен персонаж, кожен діалог і дія - все викликає захоплення. Я думаю, що це найкраще, що могли обрати організатори для закриття кінофестивалю. Захоплююсь:)
Здається, це все. Знаю, що описи такі туманні і з них мало що можна для себе зрозуміти. Однак, точно кажу, що ці фільми варті уваги. Я взагалі приємно здивована, що за весь фестиваль, я жодного разу не пошкодувала, що витратила час на фільм. Бо всі, які вдалося переглянути - чудові! Навіть той, про який написала, що не сподобався. Не сподобався, але я довгий час про нього думала.
Загальне враження від 8-го ОМКФ: я щаслива:)
Був момент, щоправда, коли нам не вдалося потрапити на сеанс, бо не вистачало місця в залі. Було дуже прикро. Надзвичайно.
П.С. Довелось використати фото кота. Він дуже хотів стати популярним. Ну не сердіться.
Одеса - місто людей, які не поспішають (вирішила зауважити:)
Всього на кінофестивалі було представлено аж 107 фільмів. Я ж за тиждень перебування змогла глянути десь 15 штук. Як ви зрозуміли, я теж не поспішала:)
Зараз розкажу про деякі із фільмів, що мені сподобалися (майже всі:)
Фільм-відкриття - "ЩОБ БУТИ ВПЕВНЕНИМ".
Історія про чоловіка, який дізнається, що його батько йому не рідний. Це саме співпадає з періодом, коли його дочка вагітна і не знає, хто батько її дитини. Отже, головний наш герой звертається до детектива і той знаходить справжнього батька. Вони знайомляться, гарно проводять час, стають справжніми друзями. Тим часом наш герой випадково знайомиться із жінкою, починає в неї закохуватися. А глядачі вже в курсі, що ця жінка - рідна дочка справжнього батька головного героя. Складно? Ще б пак! Все в цій історії здається таким заплутаним... Але фільм французький із властивою манерою оповіді. Ти дивишся кіно, спостерігаєш за героями і тобі смішно з них, але ти "за" них, співпереживаєш і намагаєшся вгадати, що буде далі. А далі просто ідеальний фінал. Хоча насправді дуже такий передбачливий. До завершення вже аж переповнюють емоції. Настільки прекрасно якось. І я чомусь впевнена, що так можуть знімати тільки французи. Неймовірно хороший фільм!
Далі ми дивилися "ПО ТОЙ БІК НАДІЇ".
Історія про біженця із Сирії, який потрапляє у Гельсінки, звідки його відразу депортовують. Однак наш герой втікає і знаходить прихисток у ресторані, власник якого тільки починає розбиратися у ресторанних справах. Хоча тема фільму досить серйозна і драматична, сама манера представлення цих подій чимось здається навіть комічною. Через недолугі ситуації, смішних персонажів (які дуже часто трапляються у реальному житті) все це здається чимось простим і водночас абсурдним. Зрозуміла з цього фільму, що кожен обирає сам, чого насправді хоче і що дуже важливо знаходити людей, які вміють допомагати, навіть не усвідомлюючи того. Але то на мою думку)
"МІСТЕР ШТЕЙН ІДЕ В ОНЛАЙН"
Ну дуууже позитивний фільм із П'єром Рішаром у головній ролі. Містер Штейн довго переживає смерть дружини і майже не живе власним життям - щовечора переглядає якісь відео зі спогадами і п'є наливки. Його дочка всіляко намагається вивести його із депресії, але має власне життя. Вирішує подарувати старому комп'ютер - щоб спілкуватися онлайн. Штейна вчить комп'ютерної грамоти бойфренд його онуки (Штейн про це не знає, але заочно вважає бойфренда онуки повним лузером). Все це призводить до того, що наш головний герой реєструється на сайті знайомств. Але у своєму профілі вказує неправдиву дату народження (скинув собі років 40:) і фото не власне, а якраз того, хто вчить його користуватися комп'ютером. Що було далі - можна буде подивитися у кінотеатрах десь в другій половині серпня.
"З ЛЮБОВ'Ю, ВІНСЕНТ"
Перший у світі фільм, складений із картин у стилі Ван Гога. Історія про смерть великого художника, який страждав психічними нападами. Кажуть, що він сам у себе вистрілив. У фільмі розглядаються різні версії загибелі Вінсента Ван Гога та можливі причини самогубства. Я особисто мало що знала про цього художника, крім загальновідомих фактів. Після перегляду було якось аж важко повернутися у реальний світ. Зрозуміла, що самотність - це не найгірше. Найгірше - відчуття зайвості не те, що у якомусь товаристві, а у цілому світі. По фільму, саме це і вбило Ван Гога.
"РІВЕНЬ ЧОРНОГО"
Український фільм, у якому показано епізоди життя професійного фотографа. З одного боку я, як глядач, розумію, що його професія - один із важливих моментів самого фільму. З іншої ж точки зору - ясно, що головний герой міг бути будь-ким і про нього можна було б зняти не гірший фільм. Важлива деталь - це кіно без діалогів чи будь-якої мови. Ми чуємо звуки вулиці, автомобіль, спів птахів... що завгодно, тільки не людську мову. Спершу цей момент трохи непокоїть, однак з часом ти звикаєш і усвідомлюєш, що так навіть краще, так краще зрозуміти душевний (чи внутрішній?) стан героя. Принаймні, мені так здалося. Я б рекомендувала цей фільм тим, хто тільки починає любити артхаус:)
"ЛІТО 1993"
Фільм отримав перемогу у Міжнародній конкурсній програмі Одеського кінофесту. Історія про дівчинку Фріду, яка залишилася сиротою. З Барселони її забирає сім'я дядька у провінцію в гори. Там шестирічна дитина проведе літо і за цей час має звикнути до нової сім'ї. Тепер у Фріди є ще молодша сестричка Анна. Здавалося б, після смерті батьків у головної героїні є шанс вирости у любові та злагоді. Але коли тобі всього шість і ти попри все хочеш, щоб тебе любили, ти борешся за цю любов. Навіть не розуміючи, що боротися не треба. Треба просто бути в ній. Фільм показує непросту ситуацію, коли дитячі ревнощі можуть призвести до найгірших наслідків. Фільм про те, як важко відпускати тих, хто помирає. Як важко це робити дитині, яка взагалі не може збагнути ще смерть.
"ҐАБРІЕЛЬ І ГОРА"
Ґабріель - бразилієць. Перед вступом до університету вирішує подорожувати Африкою. Безліч нових знайомств, цікавих фактів, звичаїв і т.д. У Ґабріеля є мета - гора Муландже в Малаві. За час подорожі герой не лише знайомиться з новими людьми, але й стає для них справжнім другом. Фільм знятий на основі реальних подій. Трохи нагадує "Еверест". Сподобався.
"АРИТМІЯ"
Російський фільм про працівників невідкладної допомоги. Головний герой Олег - відданий своїй професії, приклад лікаря, який направду рятує життя. У фільмі показано різні ситуації роботи, з якими Олег легко справляється, ідучи на ризик. Але, попри це, владнати проблеми особистого життя йому не під силу. Мені цей фільм надзвичайно сподобався, хоча по опису може здатися, що це "типовий російський серіал про лікарню") Я все одно його всім рекомендую глянути. А ще там грає Ірина Горбачова - прикольна така відеоблогерка.
"ФАТАЛЬНА СПОКУСА"
Фільм Софії Копполи (та, що зняла "Труднощі перекладу" та "Марію Антуанетту"). Ролі виконують Ніколь Кідман, Колін Фаррел та Кірстен Данст. В закритий жіночий пансіонат потрапляє поранений солдат. З цього починається змагання між жінками за увагу чоловіка. На перший погляд історія може здатися комічною, легкою та кокетливою. Однак один необережний рух може призвести до фатальних наслідків. Крім того, антураж фільму радше похмурий, аніж світлий. Фільм вийшов таким, що глядач хоче сміятися, але розуміє, що ситуація насправді надзвичайно серйозна. Сміятися не з гумору чи жартів, а з моментів, коротких епізодів, де погляди героїв зустрічаються абощо. Якщо ви дивились "Марію Антуанетту", то приблизно можна вихопити настрій. Десь такою ж вийшла і "Фатальна спокуса". Після перегляду в мене було відчуття, ніби мені не сподобалося. Але зараз, після пройденого часу, пишучи цей текст, я усвідомлюю, що хотіла би передивитися стрічку ще раз. Дивно.
"КОРОЛЬ БЕЛЬГІЙЦІВ"
Історія така: король Бельгії Ніколас ІІІ запросив режисера, аби той зняв правдиву історію про короля (себто, про себе). Навіть бере його на зустріч в Туреччину, де вирішує якісь важливі питання. Але так сталося, що саме в той момент його країна починає розвалюватися - частина території хоче незалежності. Королю та його супроводу необхідно терміново повертатися. Але це співпадає з природніми катаклізмами - летіти не можна, служба безпеки Туреччини важливу персону не хоче відпускати в такий небезпечний час. Рішення було логічним - вони їдуть таємно, переходячи балканські кордони, знайомлячись з різними людьми. Прекрасне роуд-муві. Позитивний фільм. Отримав гран-прі на ОМКФ:)
"ІНІЙ"
Молодий литовець вирішує доставити волонтерську допомогу для українських солдатів у зоні АТО. Для чогось з ним їде його дівчина (за компанію типу). Чесно скажу відразу - мені фільм не сподобався. Там є Ванесса Параді. А ще затягнуті і тупуваті діалоги. Недолугі ситуації. І безглузда смерть. Бо це про війну.
"МОЛОДА 90-РІЧНА ДІВЧИНА"
Це документальний фільм. У Франції є можливість кожному бажаючому відвідати будинок пристарілих, де живуть люди із хворобою Альцгеймера. Цією програмою скористався один професійний танцівник. Він цілий тиждень щодня приходив до стареньких та... танцював з ними. Важко переказати словами, але це настільки... НАСТІЛЬКИ сильно - коли старенька бабця, яка ледве рухається, просто піднімає руку, робить крок, чує музику і танцює... Весь фільм ти просто дивишся і хочеш плакати від зворушливості. Просто надзвичайно. Аплодую всім, хто працював над зйомками.
"ТІЛО І ДУША"
На скотобійні відбулася крадіжка. Керівництво не хоче відразу звертатися до поліції, а намагається самостійно дізнатися, хто може бути злодієм серед працівників. Для цього запрошують психолога, який спілкується з кожним окремо. Після цього виявляється, що двом людям сняться однакові сни. Одна людина - фінансист, самотній чоловік середніх років. Інша людина - тотальний інтроверт (клінічний, я б сказала), молода жінка. По ходу сюжету ми більше дізнаємося про кожного з цих персонажів, вони закохуються. Вона бореться зі своєю соціопатією. Він розуміє, що нікому не потрібен. Зрештою, вони будуть разом. Але, чорт забирай, там стільки всього, прив'язаного до назви. І дивовижно красиво знято.
"ВЕЧІРКА"
Фільм закриття ОМКФ. Переганяючи свої думки, відразу хочу написати, що це просто розкішне кіно! Чорно-білий фільм. Головна героїня Дженет святкує призначення її на міністерську посаду. По ходу того, як прибувають гості, ми все більше дізнаємося про героїв. Зрештою, коли майже всі зібралися, несподівано чоловік головної героїні оголошує, що смертельно хворий. Та це не всі сюрпризи того вечора. Там є людина з пістолетом (зіграв Кілліан Мерфі) і ми тільки потім дізнаємося, в чому причина. Попри такі перипетії, фільм не здається пригнічувальним. Там дуже гарний гумор, такі прекрасні епізоди, навіть просто естетично на це приємно дивитися. Кожен персонаж, кожен діалог і дія - все викликає захоплення. Я думаю, що це найкраще, що могли обрати організатори для закриття кінофестивалю. Захоплююсь:)
Здається, це все. Знаю, що описи такі туманні і з них мало що можна для себе зрозуміти. Однак, точно кажу, що ці фільми варті уваги. Я взагалі приємно здивована, що за весь фестиваль, я жодного разу не пошкодувала, що витратила час на фільм. Бо всі, які вдалося переглянути - чудові! Навіть той, про який написала, що не сподобався. Не сподобався, але я довгий час про нього думала.
Загальне враження від 8-го ОМКФ: я щаслива:)
Був момент, щоправда, коли нам не вдалося потрапити на сеанс, бо не вистачало місця в залі. Було дуже прикро. Надзвичайно.
П.С. Довелось використати фото кота. Він дуже хотів стати популярним. Ну не сердіться.
Коментарі
Дописати коментар