"Моя бабуся Фані Каплан". Кіно-кіно
Почну з того, що ішла на фільм, аби поплакати, бо чогось була переконана, що це саме така драма.
Але зараз не про те.
Якщо покладатися тільки на фільм, то історія така: була собі Фані Каплан, яка в дуже молодому віці зв'язалася з анархістами, закохалась в одного. Потім через того анархіста опинилася на каторзі, втратила зір. Весь той час затято вірила, що її коханий за нею приїде і врятує. Та надія себе не виправдала - коханий не приїхав, взагалі десь пропав. Ну якось пережила. Відновився зір після тривалого лікування. І тут - здрастє - побачила того самого! Всеее - любов там, життя без нього нема. А він такий собі має жінку і дитину, свої анархістичні справи... Словом, Фані йому не треба.
А ця ж жінка, як дурне - впала в жорстку депресію.
А завершилось все тим, що вона вистрілила тричі у вождя, написала зізнання і її розстріляли, а тіло відразу спалили.
Отаке.
В мене особисто було враження, що автори фільму хотіли показати зі сторони, як виглядає засліплена коханням жінка. І ти це бачиш і розумієш, що попри всі нещастя, що випали на долю цієї жінки, у тебе до неї не виникає сильних співчуттів. Тільки якась така жалість, бо вона дурненька.
Це таке перше враження.
А коли я прийшла додому, то ніяк не хотілося переставати думати про Фані Каплан. І я починаю гуглити. І тоді вже взагалі нічого не зрозуміло, бо ти вже читаєш про ідеологію, політичні переконання і т.д.
Але я лишаюся при одній думці: Фані Каплан таки справді дуже нездорОво була закохана в свого анархіста. І я називаю це "нездоровим" не через те, що любила вона його дуже крепко, а через те, що це не було взаємним. І це насправді найсумніше в цій історії. Принаймні, якщо покладатися на фільм, як правду.
Але плакати через це не хочеться все одно.
Я ставлю 7 з 10 цьому фільму. За акторів. І вірю, що так і було задумано - аби ми побачили Фані такою "ненормальною", Горського таким байдужим, а жінок-каторжанок такими хорошими.
Так, я думаю, вам варто подивитися цей фільм, бо:
- українське кіно, яке треба підтримувати (хе-хе)
- не знаю, чи це тільки мені так, але актори дуже прекрасні, як і їх гра
- знати просто історичні факти - це харашо, але ще краще - більш занурюватися в емоції, хоч трішки наблизитися до розуміння почуттів тих, хто жив тоді, бо вони теж були людьми
- кольори і тони (чи як то назвати) фільму мені дуже сподобалися + є гарні краєвиди, на які приємно дивитися:)
Але зараз не про те.
Якщо покладатися тільки на фільм, то історія така: була собі Фані Каплан, яка в дуже молодому віці зв'язалася з анархістами, закохалась в одного. Потім через того анархіста опинилася на каторзі, втратила зір. Весь той час затято вірила, що її коханий за нею приїде і врятує. Та надія себе не виправдала - коханий не приїхав, взагалі десь пропав. Ну якось пережила. Відновився зір після тривалого лікування. І тут - здрастє - побачила того самого! Всеее - любов там, життя без нього нема. А він такий собі має жінку і дитину, свої анархістичні справи... Словом, Фані йому не треба.
А ця ж жінка, як дурне - впала в жорстку депресію.
А завершилось все тим, що вона вистрілила тричі у вождя, написала зізнання і її розстріляли, а тіло відразу спалили.
Отаке.
В мене особисто було враження, що автори фільму хотіли показати зі сторони, як виглядає засліплена коханням жінка. І ти це бачиш і розумієш, що попри всі нещастя, що випали на долю цієї жінки, у тебе до неї не виникає сильних співчуттів. Тільки якась така жалість, бо вона дурненька.
Це таке перше враження.
А коли я прийшла додому, то ніяк не хотілося переставати думати про Фані Каплан. І я починаю гуглити. І тоді вже взагалі нічого не зрозуміло, бо ти вже читаєш про ідеологію, політичні переконання і т.д.
Але я лишаюся при одній думці: Фані Каплан таки справді дуже нездорОво була закохана в свого анархіста. І я називаю це "нездоровим" не через те, що любила вона його дуже крепко, а через те, що це не було взаємним. І це насправді найсумніше в цій історії. Принаймні, якщо покладатися на фільм, як правду.
Але плакати через це не хочеться все одно.
Я ставлю 7 з 10 цьому фільму. За акторів. І вірю, що так і було задумано - аби ми побачили Фані такою "ненормальною", Горського таким байдужим, а жінок-каторжанок такими хорошими.
Так, я думаю, вам варто подивитися цей фільм, бо:
- українське кіно, яке треба підтримувати (хе-хе)
- не знаю, чи це тільки мені так, але актори дуже прекрасні, як і їх гра
- знати просто історичні факти - це харашо, але ще краще - більш занурюватися в емоції, хоч трішки наблизитися до розуміння почуттів тих, хто жив тоді, бо вони теж були людьми
- кольори і тони (чи як то назвати) фільму мені дуже сподобалися + є гарні краєвиди, на які приємно дивитися:)
Коментарі
Дописати коментар