***

я був псом  раніше
бо ходив за нею слідом
вірним добрим псом
тепер зі мною стаються метаморфози
я забуваю мову подовгу мовчу
мовчу і дивлюся
як вона збирає валізу і купує квитки
кудись, я не знаю куди
за нею вже не піду, не поїду
бо вростаю ногами в це місто
пробиваю асфальт
шукаю підземні води
я залишаюсь рости під цим вікном
в яке вона визирала, шукаючи очима 
свого вірного пса, тобто мене
і кликала іти із нею.
тепер от не кличе.
хто ж із собою буде тягти дерево
та і я ще хочу пожити.
це всього лиш вона
та, котра стала моїм гіллям
відриває себе,
відламує
іде.

30.09.2015

А.Невірковець