Брест. Мінськ. Цягнік:) 15 серпня 2015

Після того, як ви прочитаєте це все - зрозумієте, які ми... дивні:)
Щоб поїхати в Білорусь і відвідати там два міста, ми витратили по 20 доларів (все враховано: дорога на території України, Білорусі, їжа, покупки і т.д.), 40 годин провели в електричках і 10 годин  - безпосередньо в містах.

Це ми приїхали в Ковель і чекаємо Міністра, читаємо вірші

Перший шок пережили на кордоні. Це цілий вагон людей із величезними торбами-сумками, які, вірогідно, перевозили якийсь товар. Коли почався митний контроль, всі заметушились, почали ходити по вагону, пересовувати свої сумки, якась дитина несамовито кричала, що додавало ситуації ще більшої напруженості... А ще перед тим нам одна жінка запропонувала взяти по пляшці горілки, щоб перевезти через кордон. Ми якось відмовилися:)
Зайшли українські митники. Ситуація: сидить жінка, в неї під сидінням велика сумка. Митник каже "а це що?", "- це від Люди", "-Ясно". І все - ніяких більше питань! "це від Люди!". Будете знати, що казати на кордоні (лайфхак).
Потім ми зрозуміли, як затупили, коли вже в Білорусі (в Хотиславі) пересіли на електричку до Бресту. В нас не було білоруських рублів, щоб взяти квитки. Це була ніч і ми от-от мали відправлятися. Ксюша на весь вагон зробила оголошення - аби нам хтось поміняв гроші. Якась жінка поміняла і все було ок. Але тільки потяг рушив - відразу хтось скористався стоп-краном. І знову якась паніка: хтось згубився, кудись вийшов... Ну далі поїхали вже нормально - всі знайшлися.
Кілька годин, і зранку ми в Бресті.

Вокзал в Бресті

Трохи часу провели на вокзалі, поки з усім розібралися і зрозуміли, що навіть обмінники працюють з 9 ранку. Пішли в місто - там ситуація ще гірша - все відкривається з 9-10 години ранку, а в суботу багато закладів не працюють. Загалом, дуже мало якихось закладів харчування чи магазинів. Не знайшли й банк, де можна було обміняти гроші. Тому повернулися на вокзал.

Стоїмо

І тут... Ріта виявила, що в неї зник гаманець...

/далі історія про загублений гаманець (пробач, Ріта)/

Так от - Ріта виявила, що в неї зник гаманець. Перешукала в речах - не знайшла. Припустили, що забула його, коли були вперше на вокзалі. Ми порадили не панікувати, а звернутися до міліціонерів, що ходили поблизу. Звернулася. Ті почали випитувати весь наш розпорядок того дня, по хвилинах. Як могли, так розказали. Потім Ріта пішла дивитися відео із камер спостереження, а ми, тим часом, диктували міліціонерші всі наші паспортні дані і ще раз розказували, як все було. Повертається Ріта і каже, що на відео вона без гаманця в руках, а лише з наплічником. І тут - парам-пам-пам! - Ріта знову шукає в речах і знаходить свій гаманець у рюкзаку :| Міліціонери співчутливо на нас поглянули і попрощалися. Ми сказали Ріті, що будемо ще довго це згадувати (пізніше я попросила дозволу в неї написати про це в блозі і от тепер пишу і з посмішкою згадую, які ми всі недолугі:)

"Зробіть замисленні обличчя"

На всю ту паніку з гаманцем в нас пішло не менше, ніж півгодини. В Бресті в нас лишалося десь 3 години. Вирішили поїхати до Брестської фортеці (яку всі рекомендували відвідати). Хотіли сісти на маршрутку, але водій порадив іти пішки, бо то близько, а він об'їжджає багато дуже. Послухалися. Ішли дуже довго (здавалося), хотілось їсти, а все зачинене:(

Міст, який ми не перейшли, бо зрозуміли, що не в ту сторону. 

Врешті, майже біля фортеці (насправді ніфіга не близько) зайшли в якийсь чи то буфет чи забігайлівку. Поїли і  зрозуміли, що на фортецю в нас максимум півгодини (бо треба було дістатися ще до вокзалу, бо в нас електричка до Мінська). Коротше, дуже швидко подивилися ту фортецю.

Ваня вирішив поприсідати, поки ми його чекали

Враження - грандіозний виплеканий "совок". Це враження загалом і від самого Бресту. Знаю, що дуже упереджено, але що зробиш. Якби в нас було більше часу, хтось, хто показав би місто... Просто те, що я побачила: чисте, доглянуте місто, де мало людей на вулицях, де в центрі міста Ульянов (це не здивувало, ніні), багато радянської символіки, але люди привітні і добрі (принаймні, до нас - нещасних подорожників:)

Ну отаке там

Нарешті дістались до вокзалу знову і дочекалися нашу електричку до Мінська. Втомлені і не дуже задоволені Брестом вирушили. Їхати 6 годин десь. За цей час я дочитала "Чарівна ти" Поланіка. Загалом, протягом всієї поїздки Чак був з нами:) В тому сенсі, що його читала я і Ксюша одночасно, а потім і Ріта почала. Було безліч не зовсім доречних жартів про книгу і по книзі і взагалі.

Ріта вигляда маршрутку

В Мінську нас зустріла Ксюшина подруга Крістіна. І це було тааак добре, що в нас з'явився провідник. Відразу пішли пити каву, де грала моя улюблена музика, був вай-фай (у Бресті ніде не знайшли!) і можна було зарядити телефон.

Ксюша і Крістіна.

Загалом, Мінськ приємно вразив. Ці великі красиві будівлі дуже зачаровують. Відразу привокзальна площа тішить око) Далі уривок з Вікіпедії, щоб було зрозуміліше:
"Комплекс кварталів, розташованих напроти будівлі вокзалу, сприймається як парадний в'їзд в місто з боку залізничного і автобусного вокзалів. Таке сприйняття посилюється двома одинадцятиповерховими баштами по кутах п'ятиповерхових житлових будинків, розміщених симетрично. Ці башти отримали назву «Ворота міста», «Мінські ворота».

Мінські ворота

На вулицях переважно молодь. Після Бресту - Мінськ повністю європейське місто. Навіть в центрі міста є великий гарний католицьких храм з портретами Папи Римського (не те, щоб мене це якось тішило, просто я була здивована).

Костел Святих Симона та Олени

Гуляли містом. Сиділи в центрі на площі - дивилися на людей (якісь всі приємні такі). Потім зацінили вибір згущеного молока:)
Розглядали будівлі. Мені все це нагадує Київ, тільки набагато менше людей навколо. І це була субота, і це був вечір...

Щось гарне

Коли вже стемніло, ми пішли до річки Свіслоч (чи Немиге... я так і не розібралась). Просто сиділи і дивилися на неї і на "острів сліз". Говорили "качки плавають" і вони плавали (ті "качки", що "уточкі" - пташечки:)

А потім десь за рікою почали вибухати феєрверки і це довершило і без того ідеальний вечір в столиці Білорусі. Немов для нас всі старалися (насправді так і було).
Вже час було іти й чекати свою електричку назад до Бреста. Так ми прогулялися ще трохи нічним містом, провели Крістіну на автобус і пішли спати в "цягнік эканом класа".
Зранку ми знову у Бресті і це вже дорога додому. Вирішили витратити всі білоруські рублі, що лишилися і в нас навіть на каву не вистачило, але нічого.
Повернулися в Україну: Ковель, далі Рівне.
От і все.
Подорож дивна тим, що багато часу провели в електричках, однак це зовсім не зіпсувало наші враження. Найсуттєвіший висновок (якщо коротко): Брест не дуже, Мінськ - дуже.
Будете там - передавайте від мене вітання.
..........................................................................................................................................................
Цікаво, всі написи на установах, в рекламі і просто на вулицях - білоруською мовою, а вголос люд розмовляє тільки російською.
Біля будівлі КГБ у Мінську інколи забороняють фотографуватися. Так - внизу будівля КГБ, а не театр:)

Будівля КГБ, а не театр

Скоро вибори. Зима близько.
100 білоруських рублів - це 14 українських копійок (уявляєте, як складно орієнтуватися в цінах)
.....................................................................................................................................................
Взагалі, дуже класно, що ми поїхали отак вчотирьох ("їх було четверо, Господи"). Взагалі класно кудись їхати. Дякую отетім за те, що придумали поїхати якось в Брест (хай навіть електричками, а не на власній "повозці"))