Юрій Андрухович. Рівне. 17 грудня 2014 року

Ми так жили, немов..

чекали Андруховича.

І от він приїхав нарешті. Звісно, я не вперше мала нагоду побачити Патріарха, однак тільки 17 грудня цього року більше відкрила для себе цю людину.
Забігаючи наперед - приємно вражена.

Почалося із прес-конференції. Віка Дикобраз прийшла з Андруховичем та ведучим Радіо-Трек і всі ми ще кілька хвилин чекали Олександра Ірванця. Нарешті дочекалися, дізнались від нього, що тепер ми не Ріта, Аня і Віка, а Сніжана, Анжела і Зоряна:)

Прес-конференція пройшла непогано. Журналісти питали по темі, хоча мало питали - таки більше сам Андрухович розповідав про нову книгу, а Ірванець намагався заплутати журналістів, жартуючи про комунізм і прихильність Андруховича до колишнього президента.

Фантомас

Мабуть, всі й так вже знають, але кілька слів таки напишу і я про "Фантомаса". Вийшла збірка у видавництві "Діскурсус" (Івано-Франківська область). Юрій Ігорович зізнався, що приємно вражений роботою видавництва. І це дуже зворушливо, адже книги письменника видавалися у найкрутіших видавництвах не тільки України, але й світу, і тут виходить у видавництві, яке знаходиться у маленькому селі. Дуже підтримує й не втрачає нагоди сказати кілька теплих слів на адресу "Діскурсусу". І справді, якісь видання гарна.
А щодо того, кого має на увазі під "Фантомасом" - тут все зрозуміло. Це - вся наволоч України, яка розграбувала й всіляко намагалась знищити цю країну, себто - політики. Але позбутися цього навіть після "смерті" неможливо, бо "поховані" вони ж таки тут, тому й далі все не так гаразд, як би ми того сподівалися.
А взагалі, назва збірки - це й назва однієї із публікацій, в якій ідеться про Гелловін.
Загалом, у збірці майже 80 статей із сайту "ТСН", куди Андрухович дописує із 2010 року.

НеСталін

Після прес-конференції нас ще запросила Руслана Кузіч (власниця галереї "Євро-Арт") на чай-каву-вино-цукерки. Тому, крім всього офіційного, було приємне спілкування з письменниками у вузькому колі. Балакали багато про що. Запам'яталось, як ми чомусь почали розказувати про Йосипа - фотографа, якого ми жартома називаємо "Сталін", а він завжди виправляє "НЕ-Сталін", з чого ми вирішили зробити йому футболку таку "НеСталін". Натомість Андрухович запропонував варіант легший - Бродський, а ми вже додумали "НеБроський"). Тому, Йосипе, якщо ти це читаєш, можеш вгадувати тепер, на якому варіанті ми зупинились в результаті:)
Говорили і про автостоп і про квантову фізику..

Було й сумне. На ту годину вже дізналися про смерть Лишеги, тому всім було трохи тяжко.

Втім, попереду нас чекав ще творчий вечір, тому намагались не падати духом.

"перверзіЇ"

О 19 годині і трішки хвилин почався нарешті вечір у ляльковому театрі Рівного. Юрій Андрухович ще раз розповів про саму книгу, колонки, які до неї увійшли і зачитав кілька текстів. Поміж цим Олександр Ірванець, як невтомний модератор, підтримував розмову, підштовхуючи пана Юрія на нові розповіді, адже кожен есей був написаний під впливом тієї чи іншої події.

А потім почалися питання із залу... І, я думаю собі "краще б не починалися". Справа в тому, що один нетверезий чоловік почав питати якусь дурню. Навіть не питати, а розказувати "душещіпатєльні" історії з життя. Приблизно це звучало так "А коли будуть перверзії? я коли прочитав Ваші "перверзії", то купався в каналах Венеції. А тепер, коли  читаю ці ваші... ваші... ці... вірші, то нічого не бачу". На що Андрухович відповів, що не писав "перверзій", а лише роман з назвою "Перверзія". І додав "докупався".

Наостанок дочекалися ми віршів. І щиро дякую пану Юрію за "Листи в Україну". І хоч прочитав він всього лиш два, однак так гарно прочитав, що я все прощаю:)

Звісно, хотілося почути більше (Ірванець взагалі обіцяв всім "вірші до ранку"), але нічого.

Потім глядачі почали купувати й підписувати книжки і вся сцена лялькового театру була заповнена людьми, важко було знайти серед того натовпу винуватця зустрічі.

І довго це тривало - скажу я вам. Поки Андрухович спілкувався з прихильниками, Ірванець розказував кільком людям про українське кіно, а потім - про Іздрика і те, як часто їх плутають:)

А організатори підписують книжки в останню чергу. Але ми таки дочекалися. А потім - традиційне фото з автором. Ірванець аж приліг:)

За вас і за нас

А потім пішли вечеряти орги й поети. Багато розмовляли і слухали, як Ірванець з Андруховичем на ходу римували (так вже балакають між собою поети, розумієте...).А ще Ірванець розповідав випадок, що стався з Іздриком. Він в Польщі чи то щось видавав, чи просто з якоїсь нагоди там був і його попросили організатори підписати 10 листівок з його ж фотографіями. Так от, із 10 тих фото 2 - були Ірванцеві. Це до питання, чому їх плутають. Все та буква "І", я думаю)

Ну а що було далі, то було далі. Попрощались з Андруховичем, провелись на маршрутку й кожен поїхав до себе додому.

Гарний і незабутній видався той день.
Більше б таких. Добре, що ми є.

Світлини від Йосипа Гусака (того самого - НеСталіна)