ShockolaD.

з чого то почати..? до речі, я не люблю писати з великої букви. це просто так)

почну з: не плануючи, вийшло так, що я пішла на майстер-клас від львівського ShockolaD’у. І то було…. непогано. ні, ну що я тут обманюю всіх. насправді було дуже класно. дізналась трохи про історію джазу, послухала й побачила, як професійні музиканти і аматори “розмовляють” з допомогою муз.інструментів. відчуваючи.

а ввечері вже безпосередньо відбувся концерт “Щедрий Вечір z Добрим Jazzom”, де ті ж ShockolaD грали нам колядки, щедрівки та просто гарну музику. і то було вельми добре, направду. от тільки (ех, завжди це)… навіть під не дуже швидкі ритми сидіти за столом якось воно нене- але нічого - зате можна було закрити очі і слуууухати собі, похитуючись (на те, певно, й розраховано було). а ще так приємно, що стільки знайомих облич там побачила.

а музиканти? от про кожного з них хочеться щось сказати. але не скажу (бо нема чого - самі знайдіть і почитайте про них). ну але як же?) коротше, (зліва направо):

клавішні (Анастасія Литвинюк) - дуже енергійна така і взагалі грає неймовірно, аж думаєш “що за пальці треба мати, щоб так?” (але це я просто не шарю в музиці нічого);

саксофон (Михайло Балог) - інколи було відчуття, що якби не саксофон, то всього того не було б, але насправді це просто кожен їхній інструмент так вчасно заграє, що про всі так думаєш. тож таке. а Балог прекрасний в музичному сенсі (і довів це ще й на майстер-класі і джемі);

бас-гітара (Андрій Кохан) - не можу втриматись, щоб не ляпнути якусь дурницю, тому напишу тут, що Ксюша казала “він схожий на героя якогосьтам мультфільму”) ну так так). а грає він пречудово (ніби я могла щось інше сказати) і знаю я це точно, бо раніше не раз чула його і в Рівному, і на фестивалях як Andrew Kokhan Blues Band, де він ще й співає!;

ударні (Ігор Гнидин) - ну цей взагалі. певно найбільш тримає зв’язок із аудиторією і, безперечно, ударні - то якраз його:)

і, звісно ж, вокал (Іванка Червінська) - такий голос гарний! дзвіночок просто:)

все.

а після концерту був ще джем. і вже так класно зігрались всі, що дуже не хотілось іти звідти. але це ж львів’яни, їм треба додому…

але вражень лишилось предостатньо. і музичного настрою:)

і я, як завжди, їдучи додому, писала у твіттер все, як є насправді:

і таки йшла, і пританцьовувала (а шо?). тільки вулиця не така вже й темна була (але безлюдна:)

P.S. спасибі джаз-клубу ”ДжЕм” за те, що організували.