Vivienne Mort. Рівне. 23 жовтня 2013

прийшла на концерт. за столиком з таньою (останньою) мала бути, але таня спізнювалась трошечки.

і от сиджу собі пишу у твіттер

але потім прийшла таня, прийшли артісти і все стало дуже чудово.

клавішник виходив під зе дорс, шо я аж повеселішала крепко. потім вийшла дана - така маленька, шо нема ради. така .. я навіть не знаю, як описати. кишенькова майже. і така якась хороша. і боса.

й почала співати

ну голос. голос просто аж огого. красиво дуже.

і не перестаєш дивуватись з того, яка вона цікава. “чудо” ну:)

коли заспівала “відпусти свою рибу” от тут до мене дійшло, чого там в твіттері, у вк стільки щось поширювали цю пісню.

це ж… мурахи по шкірі аж. така, знаєте, сильна пісня (я б тут зараз ще цитату з пісні кинула, але нашо - ви ж самі зараз послухаєте).

та взагалі, коли вона співає, то аж очі болять - то закриваєш їх, то примружуєш - ну бо так емоційно і гарно.

чогось ще захотілось плакати (але я вже забула, яка то пісня була), але так - по-доброму. це як згорнутись калачиком і тоді ніби все добре.

на біс заспівала (звісно) “лети”. і зовсім не було відчуття, що це така пісня, яку_всі_знають_і_вже_нецікаво. навпаки.

 і після всього схотілось купити диск. от і купила і пішла підписувати

за яку дружбу дана дякуює ані, я не знаю. але пріятно)

а це клавішник олександр (якщо чесно, прийшовши додому, я ледь знайшла, де він там підписався, але гарно ж).

ну от такі діла.

але найпрекрасніше. до мене підходить знайома (алла) й каже “аню, я тут через тебе. ти колись мені скинула пісню вів’єн морт…”.

тому варто кидати комусь інколи пісні:)