Дереш у Рівному. 29.10.2013

Якщо маєш, що сказати після події, отже враження є.

Тому пишу про Дереша. Важко зараз збагнути, в якому стані я була ввечері після презентації. Якась суміш із захвату, втоми, хвилювання, і нерозуміння того, що захід минув… Коротше, все це разом поєднане в моєму організмі дало…апатію і розчарування (розчарування швидкоплинністю часу). Але на сьогодні вже все так класно)
Отож презентація. Стояла на вході і всі ці люди підходять… Треба навчитись не переживати за людей. А то, знаєте, всі квитки продані вже, а бажаючих більше й більше…І мені важко сказати “ідіть звідси, я вас не пропущу”. Тим більше я, тим більше Дереш… Ну це таке - моменти просто.
Приємно було бачити Кідрука Макса. Ви б бачили, як він слухав! Ну просто картінка. Відразу розумієш - людина щаслива бути на місці глядача і ні за що не хвилюватись:)
А ще Ірванець був. Не залишався на презентацію. Лише дав мудрі настанови всім і пішов у своїх справах.
Стосовно Любка Дереша. Він дуже хороший (всі й так знають, ніде правди діти). Навіть жарти про Фрейда звучать від нього не вульгарно (про кларнет в чиємусь футлярі, всяке таке, знаєте…).
Багато філософії та мудростей. Можна було все записувати собі, але не хотілось, бо слухати краще.
Дуже сподобалось мені, як він читав уривок із “Миротворця”. Ну пєсня, чесне слово. Я б так всю ту книжку прослухала.
Потім ще були дивні питання від глядачів та доречні відповіді від автора…
А ще - він якийсь такий милий (чи я вже писала?). Підписування книг зайняло чимало часу. Вже й Ірванець повернутися встиг, побалакати почергово ледь чи не з кожним із нашої команди (десь так по 15 хв), а Дереш все підписує та підписує…
Я так пишу це, а сама ж в черзі стояла з тими шістьма книгами на підпис (не подумайте - для себе я лише одну підписувала! А Ірванець жартував і жартував з того). От таке.
Потім всі дружненько вийшли нарешті з тієї конференц-зали, довго фотографувались із автором, слухали ще жарти Олександра Васильовича і порозходились хто куди…
А вдома тепер в мене купа книг Дереша (які доведеться потім віддати) і що ще? Ну нічого -я хочу, щоб Любомир написав ще одну книжку і приїхав презентувати знову у Рівне.
Шкодую, що не була на прес-конференції. Дуже шкодую…
Рада була бачити багатьох, хто прийшов на наш захід.

ФОТО Макса Гречанюка