Фільм "Спекотні літні ночі" (2018)
Аня Невірковець ділиться враженнями:
Чесно скажу, по-справжньому зацінила цей фільм з другого разу. Невідомо, чому я взагалі вирішила його подивитися повторно. Насправді, це "ефект мегого" (ви про таке чули? це коли в тебе немає підписки на Megogo, але ти дивишся те, що доступно без неї). От я натрапила на цей фільм і вирішила подивитися, поки пила каву. Продовжила перегляд вже наступного тижня, а додивилась до кінця ще через тиждень. Так, це схоже на перегляд, коли тобі насправді не дуже то і цікаво, але запевняю - я отримала насолоду від такого розтягування однієї історії.
Довга прелюдія в мене вийшла, тому перейду вже ближче до справи.
Фільм розповідає про юнака Деніела, який їде на літо до своєї тітки в маленьке курортне містечко. Спершу йому там не дуже, але згодом він знайомиться з місцевим наркодилером і починає разом з ним продавати траву приїжджим. Гадаю, наразі це все, що вам варто знати про сюжет.
Я ж більше хотіла розповісти про атмосферу та стиль розповіді. Історія розказана хлопчиком, який нібито був свідком цього всього або ж тим, хто на основі різних пліток складає це в суцільну зв'язну розповідь. Тому є дивне відчуття, коли ти поринаєш у всесвіт цього фільму, але трішки сумніваєшся у правдивості. Разом з тим, коли розповідь доходить до завершення, автор не дає конкретних відповідей, що було далі (бо він, власне, цього не знає). І ось цей момент вже навпаки ніби доводить, що персонажі справжні. І оповідач дав світло тільки на ті моменти, свідками яких був він сам, або інші люди, які розповідали це. Згадаймо, що це маленьке містечко, де всі всіх знають.
Крім цікавого стилю розповіді, дуже хочу відзначити загальну атмосферу фільму. По сюжету це початок 90-х років. Тут ще багато неону та приглушених кольорів, які нібито показують недалеке минуле та додають якоїсь ностальгічності. І музика, звісно. Деякі епізоди настільки ідеальні в поєднанні кадру і звуку, що хочеться їх ставити на повтор і дивитися як музичні кліпи. Аж мимовільно затамовуєш подих від краси. Особисто для мене, саме ця атмосфера є величезною перевагою для фільму.
Крім візуальної складової, звісно, у стрічці є важливі моменти з мораллю та можливістю зробити висновки. Особливо для юних людей, які тільки шукають себе в житті. Головний герой досить сором'язливий та трішки невдаха. Але завдяки першим знайомствам у новому місті він знаходить в собі впевненість та досягає певного успіху у своїх справах (хай навіть це незаконно). Але чи то через юнацький максималізм, чи через перші досягнуті цілі, він забуває про обережність та втрапляє відразу у кілька халеп. Це в результаті і призведе до дещо сумного фіналу.
Найбільший акцент у фільмі ставиться на взаємовідносинах у сім'ї, складних стосунках з батьками та радість і розчарування першої любові.
Хочеться ще згадати про дівчину, в яку закохується Деніел - МакКейлу. За словами оповідача - вона просто богиня для всіх підлітків цього містечка. І він розповідає про неї, як про мрію. Навіть, якщо це маленькі мрії типу "понюхати її волосся" або "дожувати жуйку, яку вона залишила під столом". Взагалі розповідь про МакКейлу - це справжня інтимна лірика, поезія. І насправді головна героїня тут саме вона, а не Деніел, якщо змістити акценти і поглянути на історію з іншої точки зору.
Загалом цей фільм досить багатогранний і, можливо, саме тому його цікаво дивитися декілька разів. Повторюсь, що перший раз він мене майже не вразив.
Так, тут є багато прогалин, бо часом розповідь переривається, додаються якісь зовсім неважливі деталі, але все це виправдовується тим оповідачем, який розказує фрагменти, забуваючи про важливе і додає щось другорядне.
З афіші ви вже здогадалися, що головну роль тут зіграв Тімоті Шаламе. Але він - не єдиний вартий уваги актор в цій стрічці. Я відкрила для себе Алекса Роу та Майку Монро, які чудово зіграли своїх персонажів.
Я раджу цей фільм. Але якщо вам не сподобається - можливо варто дати йому другий шанс через деякий час:)
Більше оглядів? Підписуйтеся на Кіно-Не-Кіно в телеграмі. Розповідайте друзям:)
Коментарі
Дописати коментар