Franz Ferdinand в Україні 13.06.2018
Таак! Я запам'ятаю цей день.
Вперше приїхали в Україну і я зрозуміла, що хотіла почути їх наживо цілих 8 чи 9? років. Десь тоді я вперше послухала інді-гурт Franz Ferdinand. А знаєте, як то сталося? Ну спитааайте мене. Коротше, я слухала Muse, читала про них все, що тільки можна було прочитати і натрапила на тест "Яка ти пісня Muse?", потім "Хто ти із Muse?", а потім - "Яка ти інді-музика?". І виявилося, що я якраз Franz Ferdinand:) Послухала тоді і мені не дуже сподобалося. Пісня це була Ulysses. Не дуже я тоді зрозуміла, чого це я саме така інді-група. Але якось так сталося, що в той період я таки чомусь ще раз спробувала їх послухати. І це вже були зовсім інші враження. Я раптом стала від них у захваті!
Як не дивно, я взагалі мало що знала про цих виконавців і не намагалась дізнатися більше. Просто собі слухала.
Аж потім прийшла якась потреба в живому виступі. І я почала чекати...
І настав 2018 рік.
13 червня, середа.
Ще в першій половині дня на ФБ можна було прочитати, що польські фани вже на місці - зайняли чергу, аби першими потрапити на довгоочікуваний концерт (ну чого поляки я не знаю, їм же не 14 років треба було то чекати.. ну таке).
Потім з'явилися прихильники, які підготували матеріали для флешмобу. Матеріали - це голови музикантів на паличці. Звучить, як не знаю шо, але виглядало дуже прикольно)
Тим часом організатори повідомили таймінг - запуск на територію біля сцени, виступ розігріву, і, власне, ВОНИ.
І знаєте що? Все було чітко за планом. Це дуже тішило насправді.
Але поки не про це.
Ми акуратно пройшли контроль і зупинилися просто в першому ряду під сценою - чекали початок. Виходить 5 Вимір. Вони молодці. Їх обрали як гурт для розігріву публіки перед Францами:) І вони розігріли трохи. Всі танцювали і навіть підспівували. Але берегли сили, звісно) Хлопці виконали кілька пісень із останнього альбому + бонусну пісню із старішого альбому + презентували новий сингл, який мав вийти наступного дня.
Словом, публіка вже розім'яла м'язи і з нетерпінням чекала 21:00, коли на сцену вийшов Алекс Капранос та його чудова команда)
І це справді відбулося о 21:00! Паразітєльно.
Ну і почалося щось таке хороше. Весь виступ - це якась любов. Ну от чесно. Пісні з нового альбому, пісні зі старих альбомів, розмови Алекса, українська вимова Алекса, всі ці танці на сцені, підморгування фанам, загравання з публікою... словом, дуже насичено емоціями. Можна сказати, що ми всі подружилися із Franz Ferdinand, начебто вже можна брати один на всіх попкорн, коли ідемо в кіно (так, кіно з мене ніяк не зникне:)
А ще - моя улюблена історія із концерту (хоча, вона не моя зовсім): Алекс Капранос заспівав Танічці пісню. Просто таки взяв і для неї проспівав:) Підійшов і проспівав, дивлячись в очі. Але перед тим ще уточнив, що це саме для неї. Коротше, в Тані спитаєте, як все було)
Окремий абзац про пісні. Не хочеться видатися мейнстрімною, але бляха - якби ви знали, що це за відчуття - чути вживу зі сцени Walk Away, Take Me Out чи Michael. І навіть Ulysses (ви не знаєте ще, що після того, як ця пісня мені не сподобалася - вона мені сподобалася, але пізніше!). Це якесь поєднання ностальгії, відчуття юності і просто щастя.
Про пісні з нового альбому нічого не скажу, бо весь альбом полюбила з перших же прослуховувань, як тільки вийшов у світ. Тобто концерт був для мене святом у всіх аспектах. Від і до / з голови до п'ят / з точки А в точку Я і таке інше)
І ще раз про Алекса Капраноса: рухається він легко, співає легко, спілкується з двотисячною аудиторією - легко, посміхається - легко!
І про технічні моменти. Організатори, напевно, дуже старалися. Я в захваті від:
- вчасності (як написали так і зробили)
- того, як відбувався запуск людей - без штовханини, хамства і т.д., що часто буває на таких концертах
- звуку - він був направду дуже хороший. Навіть у першому ряду, біля колонок
- місця проведення. Я не вперше була на арт-заводі "Платформа", тому вже ніби нічого нового, але ще раз зазначу, що простір, обмежений будівлями, але з відкритим небом - це ж ідеально (навіть, якби дощ). Фуд-корт: їжа, напої, все, що забажаєте, столики для тих, хто їв і слухав:) *хоча, думаю, таких було небагато, але після концерту - якраз те, що треба)
Ну і ще скажу, що публіка прекрасна. Здається, всі справді знали, куди прийшли, чекали з нетерпінням шотландців, але і з любов'ю сприйняли 5 Вимір на розігріві. Всі наче свої і давно знайомі. Словом, люблю коли так)
Ну і на пам'ять залишу (взяла на сайті open.ua):
Вперше приїхали в Україну і я зрозуміла, що хотіла почути їх наживо цілих 8 чи 9? років. Десь тоді я вперше послухала інді-гурт Franz Ferdinand. А знаєте, як то сталося? Ну спитааайте мене. Коротше, я слухала Muse, читала про них все, що тільки можна було прочитати і натрапила на тест "Яка ти пісня Muse?", потім "Хто ти із Muse?", а потім - "Яка ти інді-музика?". І виявилося, що я якраз Franz Ferdinand:) Послухала тоді і мені не дуже сподобалося. Пісня це була Ulysses. Не дуже я тоді зрозуміла, чого це я саме така інді-група. Але якось так сталося, що в той період я таки чомусь ще раз спробувала їх послухати. І це вже були зовсім інші враження. Я раптом стала від них у захваті!
Як не дивно, я взагалі мало що знала про цих виконавців і не намагалась дізнатися більше. Просто собі слухала.
Аж потім прийшла якась потреба в живому виступі. І я почала чекати...
І настав 2018 рік.
13 червня, середа.
Ще в першій половині дня на ФБ можна було прочитати, що польські фани вже на місці - зайняли чергу, аби першими потрапити на довгоочікуваний концерт (ну чого поляки я не знаю, їм же не 14 років треба було то чекати.. ну таке).
Потім з'явилися прихильники, які підготували матеріали для флешмобу. Матеріали - це голови музикантів на паличці. Звучить, як не знаю шо, але виглядало дуже прикольно)
Тим часом організатори повідомили таймінг - запуск на територію біля сцени, виступ розігріву, і, власне, ВОНИ.
І знаєте що? Все було чітко за планом. Це дуже тішило насправді.
Але поки не про це.
Ми акуратно пройшли контроль і зупинилися просто в першому ряду під сценою - чекали початок. Виходить 5 Вимір. Вони молодці. Їх обрали як гурт для розігріву публіки перед Францами:) І вони розігріли трохи. Всі танцювали і навіть підспівували. Але берегли сили, звісно) Хлопці виконали кілька пісень із останнього альбому + бонусну пісню із старішого альбому + презентували новий сингл, який мав вийти наступного дня.
Словом, публіка вже розім'яла м'язи і з нетерпінням чекала 21:00, коли на сцену вийшов Алекс Капранос та його чудова команда)
І це справді відбулося о 21:00! Паразітєльно.
Ну і почалося щось таке хороше. Весь виступ - це якась любов. Ну от чесно. Пісні з нового альбому, пісні зі старих альбомів, розмови Алекса, українська вимова Алекса, всі ці танці на сцені, підморгування фанам, загравання з публікою... словом, дуже насичено емоціями. Можна сказати, що ми всі подружилися із Franz Ferdinand, начебто вже можна брати один на всіх попкорн, коли ідемо в кіно (так, кіно з мене ніяк не зникне:)
А ще - моя улюблена історія із концерту (хоча, вона не моя зовсім): Алекс Капранос заспівав Танічці пісню. Просто таки взяв і для неї проспівав:) Підійшов і проспівав, дивлячись в очі. Але перед тим ще уточнив, що це саме для неї. Коротше, в Тані спитаєте, як все було)
Окремий абзац про пісні. Не хочеться видатися мейнстрімною, але бляха - якби ви знали, що це за відчуття - чути вживу зі сцени Walk Away, Take Me Out чи Michael. І навіть Ulysses (ви не знаєте ще, що після того, як ця пісня мені не сподобалася - вона мені сподобалася, але пізніше!). Це якесь поєднання ностальгії, відчуття юності і просто щастя.
Про пісні з нового альбому нічого не скажу, бо весь альбом полюбила з перших же прослуховувань, як тільки вийшов у світ. Тобто концерт був для мене святом у всіх аспектах. Від і до / з голови до п'ят / з точки А в точку Я і таке інше)
І ще раз про Алекса Капраноса: рухається він легко, співає легко, спілкується з двотисячною аудиторією - легко, посміхається - легко!
І про технічні моменти. Організатори, напевно, дуже старалися. Я в захваті від:
- вчасності (як написали так і зробили)
- того, як відбувався запуск людей - без штовханини, хамства і т.д., що часто буває на таких концертах
- звуку - він був направду дуже хороший. Навіть у першому ряду, біля колонок
- місця проведення. Я не вперше була на арт-заводі "Платформа", тому вже ніби нічого нового, але ще раз зазначу, що простір, обмежений будівлями, але з відкритим небом - це ж ідеально (навіть, якби дощ). Фуд-корт: їжа, напої, все, що забажаєте, столики для тих, хто їв і слухав:) *хоча, думаю, таких було небагато, але після концерту - якраз те, що треба)
Ну і ще скажу, що публіка прекрасна. Здається, всі справді знали, куди прийшли, чекали з нетерпінням шотландців, але і з любов'ю сприйняли 5 Вимір на розігріві. Всі наче свої і давно знайомі. Словом, люблю коли так)
Ну і на пам'ять залишу (взяла на сайті open.ua):
Franz Ferdinand у Києві. 13.06.2018, «Арт-заводу Платформа». Cетліст:
- No You Girls
- The Dark of the Matinée
- Paper Cages
- Do You Want To
- Walk Away
- Finally
- Stand on the Horizon
- Glimpse of Love
- Lazy Boy
- Darts Of Pleasure
- Love Illumination
- Slow Don't Kill Me Slow
- Take Me Out
- Ulysses
Біс:
- Always Ascending
- Michael
- Feel the Love Go
- This Fire
Коментарі
Дописати коментар