слова
щойно прочитала один пост на фейсбуці і подумала "люди добрі, як ви так гарно підбираєте слова?". і тут же згадала вмить всіх свїх улюблених письменників, які так вже якось вміють скласти до купи кілька фраз, що від тої краси, здається, зупиняється час.
у світі протягом існування букв просто незлічити хороших письменників. але я чомусь після цих всіх раптових думок про слова, думаю тільки про таню малярчук, юрія андруховича і тараса прохаська.
і треба ж таке, що всі вони - станіславський феномен.
були часи, коли я, читаючи, яку-небудь книжку, обов'язково тримала в руці олівець і при нагоді підкреслювала те, що вважала дуже красивим у тексті. зараз із ностальгією згадую такі моменти, бо, не знаю чому, але перестала це робити. та й читаю художніх книг зараз значно менше. аж деколи здається, що от-от перестану впізнавати красу у поєднанні літер.
а це підкреслення почалося в мене так:
*ну вирішила я про це написати в блог.
одного разу мама записала мене в Рівненську обласну бібліотеку. в той час мені ще не було стільки років, щоб законно туди записуватися, але мене записали. чи якось так. я точно не пам'ятаю. але з цього починаються мої справжні стосунки з літературою. бо я її полюбила, а вона мене - напевно ще ні)
я взяла книжку гофмана, бо десь саме в шкільній програмі ми вчили "крихітку цахес" і мені захотілось дуже ще щось таке. так от, книга називалась "філософія кота мура". і коли я її читала - побачила, що хтось багато підкреслював у самій книжці. так я зрозуміла, що можна в книжці щось підкреслювати. і вже коли почала собі щось сама купувати - то могла дозволити олівцем виділяти найбільш вдалі фрази, інколи навіть цілі абзаци.
потім я читала"над прірвою у житі" і це теж була книжка з бібліотеки, тож не підкреслювала, а брала і переписувала собі в блокнот цитати, якісь навіть цілі описи емоційного стану героя.
і вже коли купила вперше книиижку (це було "архе" дереша) - от тоді і почалося все це підкреслювання. навіть друзі вже знали, чия то книжка лежить, якщо в ній олівцем щось виділено.
до чого я це все вже тепер і не згадаю, бо почала писати цей текст ще тиждень тому.
але незмінним лишається те, що будь-яка література починається із вдало підібраних слів (пишу "снів" і не хочу виправляти). як казав класик "поезія - це коли два слова зустрічаються вперше" (недослівно цитую андруховича).
так і з людьми виходить. от підберіть вдало 5 людей і отримаєте не групу, а поезію. от підберіть вдало 4 людей і отримаєте не групу, а Літературу.РВ:)
у світі протягом існування букв просто незлічити хороших письменників. але я чомусь після цих всіх раптових думок про слова, думаю тільки про таню малярчук, юрія андруховича і тараса прохаська.
і треба ж таке, що всі вони - станіславський феномен.
були часи, коли я, читаючи, яку-небудь книжку, обов'язково тримала в руці олівець і при нагоді підкреслювала те, що вважала дуже красивим у тексті. зараз із ностальгією згадую такі моменти, бо, не знаю чому, але перестала це робити. та й читаю художніх книг зараз значно менше. аж деколи здається, що от-от перестану впізнавати красу у поєднанні літер.
а це підкреслення почалося в мене так:
*ну вирішила я про це написати в блог.
одного разу мама записала мене в Рівненську обласну бібліотеку. в той час мені ще не було стільки років, щоб законно туди записуватися, але мене записали. чи якось так. я точно не пам'ятаю. але з цього починаються мої справжні стосунки з літературою. бо я її полюбила, а вона мене - напевно ще ні)
я взяла книжку гофмана, бо десь саме в шкільній програмі ми вчили "крихітку цахес" і мені захотілось дуже ще щось таке. так от, книга називалась "філософія кота мура". і коли я її читала - побачила, що хтось багато підкреслював у самій книжці. так я зрозуміла, що можна в книжці щось підкреслювати. і вже коли почала собі щось сама купувати - то могла дозволити олівцем виділяти найбільш вдалі фрази, інколи навіть цілі абзаци.
потім я читала"над прірвою у житі" і це теж була книжка з бібліотеки, тож не підкреслювала, а брала і переписувала собі в блокнот цитати, якісь навіть цілі описи емоційного стану героя.
і вже коли купила вперше книиижку (це було "архе" дереша) - от тоді і почалося все це підкреслювання. навіть друзі вже знали, чия то книжка лежить, якщо в ній олівцем щось виділено.
до чого я це все вже тепер і не згадаю, бо почала писати цей текст ще тиждень тому.
але незмінним лишається те, що будь-яка література починається із вдало підібраних слів (пишу "снів" і не хочу виправляти). як казав класик "поезія - це коли два слова зустрічаються вперше" (недослівно цитую андруховича).
так і з людьми виходить. от підберіть вдало 5 людей і отримаєте не групу, а поезію. от підберіть вдало 4 людей і отримаєте не групу, а Літературу.РВ:)
Коментарі
Дописати коментар