"Прохаськотерапія". 28 березня 2015. Рівне

Каже, що хотів колись записати всі історії, які розповідалися старими людьми. Бо що ж іще записувати, з чого робити літературу, як не з найголовнішого?  Бо ці люди тримають у собі великі світи. Таку місію за собою чув. Тарас Прохасько.
І зовсім не думав, що колись писатиме для малих дітей. А пише.
А ще казав, що кумирами завжди були рідні, які поруч.
І слухаю це до гіркоти, бо правда. А я ніколи не задумувалась. Бо ж рідні - вони є собі та й і є. І через то інколи тяжко усвідомити, що любиш їх. Раптово ж можуть стати тими, хто скидає взимку нам сніг із неба.
Питали в Прохаська і про негативних героїв. Так він сказав, що весь негатив від нещастя. Ну воно логічно. І все ще залежить від точки зору. Бо, як казав ще колись Іздрик, абсолютної істини немає, бо все, що ми бачимо - бачимо суб'єктивно. Досягти ідеальної об'єктивності неможливо. 
"Прохаськотерапія", що пройшла в нас у Рівному, щось таке дала мені... Ні, не вилікувала від депресії (якої в мене й немає). Просто зрозуміла дуже звичайні речі. Це, як "От я теж так думала, а він сказав це вголос/ Я б не додумалась, що це так легко можна вимовити словами".

Каже, що не треба боротися з пригніченістю чи хандрою (чи що там ще буває), якщо це твої природні емоції. Насолоджуйся цим, спостерігай. "Блін, та я завжди так і роблю", - розумію.
Або ще таке: насолоджуватися природою, зміною сезонів. Хіба не в тому щастя, що ти звертаєш увагу, як змінюється твій звичний світ зі зміною пір року? Просто не цінуємо.
Треба вибрати собі дерево для спостережень (ага - залізти на дерево і спостерігати звідти, що робиться у вікнах сусідів:) *це був жарт. Спостерігати за тим, як змінюється саме дерево протягом місяця).

А тепер про літературу. Каже, що "ФМ Галичина" - найпопулярніша книга ним написана (хтось здивувався?), бо невеличка, короткі есеї, прості речі...
Говорив, що найкращий комплімент для письменника: "я теж так думав, але ти зміг то дуже влучно написати!". А про його "Галичину" кажуть: "тю, та я і сам міг би таке написати". А це ще кращий комплімент, вважає Тарас Прохасько:)
Про дитячу літературу, сказав, що то "профілактична терапія". Література загалом повинна мати терапевтичний ефект. 
І я ж знаю це. 

Фотограф: Йосип Гусак (НЕсталін)