21 момент на 21-му Форумі Видавців

...але як впорядкувати, ну ЯК впорядкувати все, що сталося за тих чотири дні?
я спробую:)
То мій четвертий Форум. Але перший із тих, що всі_дні.
Спробую все вмістити у 21 пункт.

11 вересня

1. Читання від журналу "ШО" в "Купіці". На Жадана не потрапили, бо ж куди там - не вмістилися. Тому прийшли вже на читання від Галі Крук, Дмитра Лазуткіна. Непогано. Зовсім непогано, але треба було встигати на своє.

Галина Крук читає, а ми сидимо і слухаємо

2. Для мене найважливіша подія цього Форуму - "10 слів про Пако". Організатор - "Література.РВ" (ну тепер все зрозуміло, так). Але не лише через те, що ми - орги цієї події, а тому що  - Пако. Як воно було? Формат нібито такий простий, як двері - учасники по черзі виходять на сцену й розказують, хто що хоче. Найяскравіший для мене момент - це розповіді від Лариси Денисенко. Нічого такого аж аж, але щиро, надзвичайно щиро, що аж плакалося. Яким він був я, звісно, не знаю і можу лиш здогадуватися, але ці люди - всі, хто вийшов тоді на сцену, дали мені розмите, але хоч якесь уявлення про культову особу укр.літ. Фарбував бороду, хотів здаватись молодшим, ображався, як дитина, звично з кожної нагоди казав тост "З Новим роком!" і мав голос надзвичайний.

Лариса Денисенко

Андрій Любка розказав про зустріч з Пако і маленьке визнання власної творчості метром. Анна Малігон зачитала вірші, як і Михайло Жаржайло. Анетта Антоненко - похресниця Покальчука, також розповіла про знайомство та зачитала уривок із неопублікованих перекладів, Винничук та Дністровий поділилися кількома історіями, а Дмитро Лазуткін - спогадами про Махно-Фест (це був треш і дуже багато алкоголю, наскільки я зрозуміла:)
Після цього заходу хотілося ще раз перечитати прозу Покальчука і зовсім трохи віршів.

Андрій Любка

  3. Концерт Жадана та Собак в космосі. Хех, це було щось. Не сам концерт, а те, як я туди потрапляла. Ага - бо потрапляння було неймовірно довгим і, моментами здавалося, що нереальним. Бо все почалося з того, що ми побачили довжелезну чергу. З вулиці. Але я не знаю, яким таким дивовижним чином, я опинилася зовсім близько до дверей, хоч і затиснута між якимись людьми, а потім повністю втиснута в охоронця і мені незнайомі люди кричали "Аннушка, проходь туди вперед, бо тебе зараз задушать!", але нічого - це все швидко минуло і я була вражена несподівано усвідомити, що стою біля сцени і вже слухаю тих Собак з Жаданом. Концерт пройшов чудово. Трек-лист цілком передбачуваний - новий альбом "Бийся за неї" і кілька пісень з попереднього. Звук хороший. Це було зрозуміло навіть мені, хоч я стояла біля колонок і трохи оглухла, але то таке - нікому не цікаво. Танцювали всі. А що ж - це ж ска, як тут не танцювати? Я найбільше люблю "Марат" і "Жінка" із композицій. То була дуже задоволена їх чути. Взагалі, мене дуже розчулюють слова із "Марата". Вибачте, ділюсь сентиментальностями (я сентиментальна..). Ну, зрештою, кожен концерт рано чи пізно завершується. І цей не виняток. Але лишилося в голові все, бо потім довго ще звучали ті Собаки в мозку.

Сергій. Розмитий Сергій

На цьому завершився перший день Форуму.

12 вересня

4. Читання в "Салі" (щось пов'язане із фантастикою). Знову слухали Галину Крук. Бо вона неймовірно кльова. Була ще Анна Малігон і казала, що не любить, коли її фоткають збоку. Ну це, власне, те, що я запам'ятала із тих читань. Ще був Аркадій Штипель. Хороший такий дядько. Я раніше не знала нічого про нього, а от завдяки цьому Форуму мала змогу багато наслухатись його віршів. І ще слухали Бориса Херсонського. Це такі автори, що часто можна зустріти на сторінках журналу "ШО".

Ще раз - Галина Крук

5. Ще одна важлива для цього Форуму подія (я так думаю, принаймні) - презентація перекладів п'єс спеціального гостя з Польщі Януша Ґловацького. Зустріч відбувалася в театрі ім.Лесі Українки. Перекладач - Олександр Ірванець. Таке взагалі сором пропускати, тому я була дуже розчарована, коли  побачила, наскільки мало людей взагалі прийшло на цю подію. Мимоволі думалося "ну бляха". От.
Багато розказував Олександр Ірванець, адже чимало від перекладу таки залежить. Пан Януш же мені просто сподобався. Дуже красивий:)
Олександр Васильович кілька слів розповів про книжку - це антологія з п'єсами Ґловацького, яка має дуже гарну назву "Найвищі будинки, найглибші могили". На жаль, самої книжки не було на той час (тільки один примірник в Ірванця, з якого він, власне, й читав уривки), але наступного дня на Форумі її вже можна було придбати. Пан Олександр зачитав уривок із п'єси "Попелюха" - це історія про Попелюшку. Майже. Про те, як в жіночій колонії зробили театральну постановку "Попелюшки". Хоча б це вже зацікавлює, чи не так? Тому раджу придбати антологію і прочитати повністю, а якщо буде вистава колись - піти й подивитися. Я то так і зроблю:)

Ірванець, Ґловацький і перекладач

6. Концерт DRUMТИАТРу в "Купіці". Знову. Ну просто я ж не могла пропустити. І взагалі, що б я тоді робила в цей час? Так, це схоже на виправдання. Може хтось ще не знає, але це я вже вдванадцяте була на концерті Іздрик-Семенчук. Тому так пишу:)

Іздрик у всій красі

 Загалом, все добре. Я от вже після стількох відвіданих виступів їхніх можу робити якісь аналітичні дослідження, впорядковувати свої спостереження і т.д. Так от, якщо минулого року і раніше ми ще могли почути "Тахікардію", "Пісню про тамтам", то цьогоріч вже змушені слухати нові композиції. Але разом з тим, Драмтиатр певний час не виконували "Че Гевару" і "Кролікам - свабоду", а тепер вже знову виконують.  І цього разу замість "Абручальнає кальцо" Семенчук поспівував "Неве неве лет ю ґоу!". Все. Це найбільш кончаний звіт з концерту. Але концерт був справді кльовий. Як завжди.

Іздрик у всій красі 2 і Семенчук, який ховається

7. Лев Рубінштейн та Сергій Жадан в театрі "Воскресіння". Не варто дивуватися, але люду було дуже багато, що всі не влізли в залу. Але нічого. З часом трохи менше стало тіл і мені все було чудово видно і, що важливо, чути. Я давно хотіла послухати пана Лева Рубінштейна. Колись ще у Рівному придбала його збірочку, видану українським видавництвом "Laurus" "66 сонет". І хоч читає Рубінштейн не так, щоб аж дуже круто, але пише, безперечно, саме так. Тому я була задоволена, що вдалося побувати на такій події. Про Сергія Жадана і писати особливо немає що - він прекрасний завжди.

Жадан читає, Рубінштейн збоку сидить, люди слухают

13 вересня

8. Тут напишу про волонтерство на Форумі. Команда хороша. Нам із Ксюшею дали найпростіше завдання - стояти слідкувати за порядком. Не складно:) Зате приємно підказувати людям, що де знаходиться, допомогати в чомусь, зустрічати знайомих. До мене одного разу підійшла дівчинка-волонтерка і сказала "Аню, привіт! Ти не здогадуєшся, хто я?", кажу, що, на жаль, ні. А це виявилася молода журналістка Алла Васьковська, яка брала якось в мене інтерв'ю по скайпу. Приємно якось. Та і я дуже рада була познайомитися вживу.

9. Ранкові читання з Ірванцем ("Дзиґа" замість "Купідону"). Ну що вам сказати.. читань не було:) Але були прості хороші посиденьки за кавою з Олександром Ірванцем, знайомими з облич людьми і своїми друзями, потім до нас долучалося все більше і більше поетів, письменників, друзів Ірванця. Так маленький столик перетворився в один великий із кількох малих. Тільки Аркадій Штипель, здається, щось нам прочитав. А потім ми пішли. Проводжаючи поглядами Іздрика, який чомусь сидів поряд, але сам.

Всі

10. Презентація "Священної книги гоповідань" Коробчука. Все сплуталося. Ми сиділи у "Воскресінні", чекаючи Коробчука, а натомість прийшов письменник зі Спілки письменників і читав щось про майдан. Аж пооотім прийшов Павло, аби повідомити нам, що презентацію відмінили ще три дні тому. Отак теж буває. Але нічого - кілька слів про нову збірку таки було. Рівно стільки, щоб зацікавити мене. Книжку я не купила, але я ж себе знаю - придбаю, певно, якось іншим разом, але таки матиму її (хоча казала Маркові, що ні, ніякого Коробчука більше, але хто мені повірить взагалі). Оповідання там зрозуміло - про гопників. Але із мораллю у фіналі. Ну це цікаво.

11. Сергій Прилуцький на Форумі. Це таки дивно, однак я жодного разу навмисно не йшла його слухати. Спершу просто біля стенду видавництва "Крок" бачила й знала, що то є Прилуцький - той, що про Пістончика написав (хоча я не читала). Потім в "Дзизі" саме на завершення презентації натрапила. Кілька уривків послухала й сміялася, а потім вже і на Ночі поезії. Кльовий білорус. Раджу, хоч до пуття не знаю, що до чого:)

12. "20+" в "Дзизі". Сенс в тому, що розмова ведеться з молодими поетами, але не такими вже аж крепко юними, а тими, кому стукнуло 21 і більше. Ведуча цього дійства - Настя Євдокимова - гарно справилася. Просто вибирала рік від 2000-го і цим поетам треба було розповісти щось про нього. От Любка згадав як їв дурман і багато пив у студентські роки, Лазуткін поділився, що якогось із тих років в нього була перша афроамериканка. Так, без цих знань ми б прожили спокійно ще багато років, але вони порозказували таке різне і тепер ми мусимо вікувати з цим якось. Коробчук розповідав про попередні Форуми і всі ті п'янки і треші, про своє довге волосся і про збірку "Цілодобово". Власне, про цю збірку розповідали й Коцарев з Горобчуком. Цікаво було, не буду лукавити. Та й віршів трохи послухали.

13. Молода Республіка Поетів. Таки одна з найкращих подій цього дня та й Форуму загалом. Важлива ще й тому, бо там Віка Дикобраз і Катруся Танчак брали участь. 10 учасників, які пройшли до фіналу МРП виходили до ведучих (Насті Євдокимової та Богдани Неборак), ті задавали якісь каверзні (або ні) питання, змушували вибрати якийсь рожевий папірець і зачитати, щ отам пише. А там було написано, в якому стилі автор повинен прочитати два своїх вірші. Було всяке: як тамада на весіллі, як єврей, як тренер з фітнесу, як репер, як п'яна дівчина, як ніби ти когось зваблюєш, як Азаров... Словом, було з чого посміятися. Із найяскравіших вражень - Оля Перехрест читає азірівкою, Віка Дикобраз читає реп під акомпонемент Насті Євдокимової.

Юлія Кручак зваблює Лесика Панасюка і разом читає вірші 

Оголосили переможницю, вручили їй приз та й розійшлися. А переможницею стала Юлія Кручак.

14. Читання фіналістів конкурсу Dictum від видавництва "Крок". Знову "Сало". Мені було цікаво послухати Богдана Боденчука, Оксану Гаджій, Томаша Деяка. От і послухала. Кожен читав по 5 віршів. Ведучим був Юрко Матевощук. На жаль, до кінця ми не були, тому не можу написати тут, що було потім. Знаю тільки, що ми потім пішли їсти.

Томаш Деяк читає 5 своїх віршів, Матевощук збоку відпочиває, люди слухають

15. Ніч поезії. Ну, як тут написати все одним пунктом? Я втретє була на Ночі поезії за останні 4 роки. І цьогорічна була такою, що я зовсім не хотіла спати. Щоправда, багато таки пропустила, але найважливіше побачила. Іван Малкович, Мар'яна Савка, Катя Бабкіна, Дмитро Лазуткін, Юрко Іздрик - ці поети створили загальний настрій, як мені здається. Але крім них було дещо, що вибивалося із простого "читання віршів". Про це в пунктах нижче.

Лазуткін читає про Марту

16. Галина Крук із музичним проектом. В цієї поетеси вірші й так прекрасні (я, здається, вже про це писала...), а тут ще й якийсь муз.проект із відеорядом. Але це варто таки було бачити і чути. Таке.. ніби дивишся арт-хауз. Трохи психоделічно здалося з першого разу. А мені ще й довелося саме під час цього виступу пройтися поза сценою, то враження підкріплені ще й цим.

17. Виступ Гич Оркестру на Ночі поезії. Писати, наскільки Гич хороші буде зайвим, бо це й так зрозуміло всім. Здавалося, що до них всі спали і тут нарешті прокинулися. Танцювали, веселились, вилазили на сцену (не ми, якісь дівчата) і там також танцювали. Мар'ян Пирожок знову говорив якоюсь своєю мовою, але то було дуже потішно слухати:) Із композицій набір звичний. Знов увдячна за "Тінь, день, сум".

Гич-Гич-Гич

18. Окремо хочеться виділити - закриття Ночі поезії. Виявляється, цього року незмінний ведучий Юрко Кучерявий вже востаннє був ведучим. Виходить на сцену й каже, що представив за 9 років близько двохсот найрізноманітніших поетів - наших і ненаших. Але є ще один, мабуть двісті перший, без якого не було б нічого цього, який, власне, є основний ініціатором всіх тих ночей поезії і музики, всіх тих нон-стоп. І, зрозуміло, покликав на сцену Гриця Семенчука. А той каже, що його вже якось представляли на цій сцені. Одне одному подякували обійнялись і Гриць прочитав свій найвідоміший (ну так же) вірш "Джихад". І все це разом в купі сприйнялося дуже так, не те щоб зворушливо, але.. .красіво, одним словом. На цьому було по ночі, бо настав ранок.

Семенчук читає "Джихад"

14 вересня

19. Презентація збірки вірші Богдана Боденчука "Постріл". Останній день Форуму, ще й після Ночі поезії збирав не так багато людей на денні заходи. Тому до Богдана прийшли, мабуть, всі, кого він знає особисто. Від цього було добре й ненав'язливо. Частина збірки присвячена подіям в країні, частина - інтимна лірика, серед якої кілька віршів із попередньої збірки "Море". Читав Богдан під гітару, на якій грав його друг Андрій (так само вони вдвох колись до Рівного приїздили презентуватись).

Не можна було не купити собі "Постріл", бо це таки хороша поезія хорошої людини. 

Боденчук презентує

20. Юрко Іздрик з віршами в кав'ярні Meridian Czernowitz. Тяжко бути поетом, якого всі так люблять. Тому Іздрик трохи бурчав, що вже ніколи не буде читати вірші на публіку і взагалі:) Але читав і ми слухали. Хотів питань, а його питали лиш про політику, тому теж сердився. Я рада, що Форум завершився, бо тепер Іздрика лишили трохи в спокої. Тільки тому і рада:)

Іздрик

21. Останнім пунктом мала б бути якась мегаподія абощо. Але я спеціально лишила його без заходів будь-яких. Тут буде про людей, які навколо, про книги, яких було так багато, що їх не те, що всі забрати не в змозі, їх навіть захопити поглядом неможливо. І просто про 4 дні у Львові, протягом яких ти просто ніби десь в паралельній реальності, де немає буденних проблем, а тільки "як встигнути на три події відразу?".

Окремо виділяю Віку і Васю, в яких ми жили. Вони взагалі ідеальні: дозволяли користуватися ноутбуком, не дозволяли мити посуд, годували...)

А ще хто ідеальний? Ксюша! Терпіла я її всі ці дні, а вона що зробила? А вона терпіла мене!)