весналі то

не пройшло і півроку (ну й не мало б пройти) як я знову тут пишу і буду зараз нити і жалітись на все всвіті!

та ні  - це будуть просто підсумки весни (бо вже ого 30 травня і нема на то ради - завтра останній весняний день).

так от. зразу й не згадаєш, що було такого цікавого за всю весну (бо насправді, важко поставити рамки - де вона почалась - пам’ятаєте ті заметілі - ага, вони були в цьому житті, більше того - всього два місяці тому).

менше з тим. з ходу можу назвати як мінімум три літературні події - брати капранови у рівному, бубабу в луцьку та іздрик у львові.

і ще руки рвуться написати наше  - презентація “.ми” м.оплачка, “просто неба”, кідрук з мандрами, ірванець із поезією та куліков з оповіданнями! література.рв весною не байдикувала:)

а тепер по-порядку. весна 2013 для мене - це:

1. а ні, так діло не піде - підпункти для слабаків. пишу все підряд!

(далі цілий абзац можна пропустити)

я здала останню сесію в цьому університеті! і це була найгірша сесія за всі 5 років. так прикро мені ще не бувало, здається. і я провтикала можливість мати елітний диплом червоного кольору (знаю, знаю, що ви скажете - “цього ніхто не цінує” “нашо воно тобі” “червоний тупий колір” т.д. але це ж так по-дибільному виходить - ну чотири роки мучитись, зробити майже неможливе, вступивши на бюджетне місце магістратури - піднятись із 11 місця в рейтингу на 2 - це ж ого для мене! і потім згаснути як ліхтарик який світив сам собі, бо там де він є ніхто не ходить). ну коротше - коли таке робиться, то зникає мотивація і от я вже нібито майже так би мовити забила на навчання і пишучи магістерську звісно хвилююсь про захист, але коли рівень паніки зашкалює приходить думка, що не треба робити все ідеально, бо в мене і так не буде диплому з відзнакою. і все.

зайшла в дєбрі навчання і паніслась!

тепер про людське. весь цей весняний час зі мною були нормальні люди. я собі ходжу в інтелектуальний клуб, де можна побалакати і про постмодернізм, і про тероризм і про шо тільки не можна, бо все можна. і я знаю, хто такі хашашиди.

ще спробувала читати свої недовірші на публіку ще й під музичний супровід і , знаєте, воно так кльово. ти слухаєш живу музику і знаєш, що її грають для тих речей, які написала сама і ніхто не каже, що це повна фігня (я про вірші. ну не кажуть то може думають, але нічонезнаю - що не озвучене, того не існує і всьопака).

а ще а ще це - прочитала 12 книжечок різних. і ще дві прослухала в аудіозаписі. найлучішіші - це “таємниця” та “листи в україну” пана андруховича і звісно (дада дєтка дада дєтка(ю.і.)) іздрикіська “ю”. поезія весною - те шо тра.

не можу не згадати як ми з вікою і марком їздили на ту ж презентацію “ю” потім ще таню зустріли (щаслива людина - цілий тиждень у львові жила!) і як нам всім сподобався драмтИатр (хоча я думала буде не так круто як було). іздрик як справжній поет, потрапивши в аварію, не відмінив презентації, за що йому велика дяка, бо шо ж ми тоді б дарма перлись у львів з рівного!

от вам фоточка іздрика

і мушу відзначити г.семенчука (ну просто так. він гарно мені книжку підписав) і мар’яну савку (теж гарно підписала книжку). а ще семенчук кльово підтанцьовує коли виконує композиції драмтиатру (майже як жадан з “собаками в космосі” але інакше).

а ще цієї весни мене всі почали називати аннушкою бо дикобраз почала і всіх понесло. таке.

а! я ж підстриглась. дехто не помітив, дехто сказав шо нічострашного відросте ще, а дехто каже шо так краще. а я нікому не вірю - мені просто схотілось підстригтись дий все.

із фільмів - “Великий Гетсбі” і “Саган” - хороші.

із музики - ніби нічого нового і особливого. ну оці чуваки кльові -

Dropkick Murphys

коротше, все. набридло писати

хочеться в гори

до кінця весни ще півтори доби. тож це не зовсім підсумки. ще концерт океануельзи ввечері.

все буде добре.