Олег Каданов

вона мовчки вдивляється в сніг за вікном
відчуває як він проходить крізь неї
відчуває як гострим холодним склом
він роз”ятрює сни й найсвіжіші ідеї
і потоком який неможливо спинити
сніг виносить її аж до самого моря
там де сірі старі кашалоти й кити
промовляють нон-стопом свої історії
а на спинах китів проростають міста
а на стінах будинків рясніють трави
і вона в цей момент уже зовсім не та
а вчорашня вона бігає десь по справах
вона рада б випити цю отруту
врешті-решт зрозуміти що саме так треба
і відчути як весь учорашній смуток
обертається снігом і падає з неба